Берегово

Приграничный город Берегово на канале Вирке, соединяющем реки Боржаву и Латорицу, считается самым "венгерским" в Украине. По легенде, в глубокой древности некий пастух Сас на месте нынешнего Воздвиженского костела в яме, разрытой копытами сражающихся быков, нашел клад и построил на этом месте храм, а вокруг него город. В эпоху Римской империи здесь, вероятно, существовало пограничное поселение римлян, а в XI укрепился венгерский феодал Ламперт, а король Гейза ІІ переселил сюда саксонцев (сасов). Старые названия: Лампертхаза, Берегсас. В XVII в. городом владел трансильванский князь Габор Бетлен (сохранился дворец "Графский двор", в котором открыт исторический музей). Бетлен сыграл большую роль в Тридцатилетней войне против Габсбургов, некоторое время был королем Венгрии. С 1728 г. город перешел в собственность графов Шенборнов, которые оставались хозяевами региона до до нач. XX в. Город издавна был центром виноделия, сохранилось множество винных подвалов, часть из которых снова используется по назначению (фестиваль вина проходит 15 марта). Также Берегово славится источниками термальных минеральных вод, на базе которых работает открытый бассейн. Сохранилось множество памятников архитектуры, хотя многие из них в плохом состоянии. Большинство населения составляют венгры: есть множество памятников венгерским деятелям истории и культуры, на улицах преобладает венгерская речь. Местным временем считается среднеевропейское. Благодаря богатой истории, особой атмосфере, а также широкому выбору гостиниц, мотелей и ресторанов Берегово развивается как туристический центр, является удобной перевалочной базой при поездках в Венгрию. День города Берегово отмечается 17 мая.

Материал www.doroga.ua

Берегове (місто)

Бе́регове (угор. Beregszász, русин. Берегово, рос. Берегово, слов. Berehovo, їдиш בערעגסאז, beregsaz, нім. Bergsaß) — місто обласного підпорядкування в Закарпатській області, районний центр Берегівського району.[1]

Берегове лежить у Закарпатській низовині над річкою Верке, за 70 км на південний схід від Ужгорода, близько 5 км від перетину кордону з Угорщиною Лужанка-Beregsurány. Берегове прославлене своїми виноробськими традиціями. В околицях міста виходять на поверхню термальні й мінеральні води, що сприяють покращенню серцево-судинного кровообігу й лікують від хвороб шкіри.

Історія

Місто Лампертаза (Lamperthaza) було засноване принцом Ламбертом. Та вже в 1240-1241 роках місто було зруйноване татарською навалою. Задля відбудови міста й заселення території король Бела IV запросив німецьких переселенців із Саксонії, яким надав певні торгівельні привілеї. Із 1271 року місто стало центром комітату Береґ. У 1342 році Берегове отримало статус вільного королівського міста з черговими привілеями. 1504-го вперше з’являється назва Береґсас (Beregszász). У 1566 році місто було знищене татарами, 17 червня 1657 спалене польськими військами, 1686 — військами Габсбурґів. 22 травня 1703 на торговій площі Берегового Томаш Есе оголосив повстання проти Габсбурґів. Після задушення повстання Карл VI Габсбурґ забрав місто разом із маєтками в роду Ракочих та в 1728 передав Шенборам (нім. Schönborn).

У 1919 році місто на короткий час було під уладою румунів, та за Тріянонським договором перейшло до Чехословаччини. Із 1938 до 1944 місто була зайняте угорцями. 26 жовтня місто захоплене Червоною армією. У 1945 разом із Закарпаттям передане до складу Радянської України. 17 травня 2001 року Берегове отримало статус міста обласного значення.

Туристичні об'єкти

Берегове є найважливішим осередком угорської культури на Закарпатті. У 90-х роках 20 століття Берегове пропонували як столицю угорського автономного округу.

Пам’ятки Берегового: римо-католицький костел 12 століття, знищений татарами в 1241 році, відбудований 1370-го, відновлений 1846-го; палац родини Бетленів.

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.