Городниця

– село Гусятинського району Тернопільської області. Розташоване на річці Гнила, на сході району. Центр сільради. У зв'язку з переселенням жителів хутір Заболото виключений з облікових даних. Населення — 1595 осіб (2003).

Історія

Поблизу Городниці виявлено археологічні пам'ятки трипільської культури, культури кулястих амфор, комарівсько-тшинецької, черняхівської та давньоруської культур.

Відоме з першої половини 17 століття.

1848 поблизу Городниці на річці Збруч знайшли кам'яного ідола..

1943 через Городницю проходили загони з'єднання С. Ковпака. 31 грудня 1943 німецькі війська розстріляли 23 мешканці Городниці.

Діяли товариство «Просвіта» та інші українські товариства.

Пам'ятки

Є церкви святої Трійці (1772; мурована), Всіх Святих (1895; реставрована 1994), Преображення Господнього (1912; реставрована 1991), 2 каплички, 3 «фігури» Матері Божої, «фігура» святого Антонія (реставрована 1995) та «фігура» на честь скасування панщини.

Пам'ятники

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1965; скульптор В. Монастирський), встановлено меморіальну таблицю (1975) і пам'ятник Д. Лукіяновичу (1993; скульптор І. Мулярчук), насипано символічну могилу УСС (1990).

Персоналії У Городниці народилися: громадський діяч у Канаді В. Грайник, літератор, публіцист Д. Лукіянович, поет і публіцист О. Шпитко.

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Збруцький ідол

У музеї міста Кракова зберігається витвір великої історичної цінності, яку вважають однією з найважливіших культових пам’яток давніх слов’ян – Збруцький ідол. Його знайдено в 1848 році у р. Збруч, і поміщик села Личківці, закоханий у старовину М. Потоцький, сповістив про знахідку наукове товариство у Кракові.

Збруцький ідол має одну голову з обличчями, зверненими на чотири сторони, зображення на чотирьох гранях розділені на три горизонтальні яруси: верхній (небесний) — зображення чотирьох богів під однією шапкою: Перуна, Дажбога, Лади і Мокоші, другий – світ людей, нижній – Велес на трьох гранях статуї стоїть на колінах, тримаючи інші світи. Збруцький ідол – це своєрідний пантеон язичницьких богів.

Як пізніше дослідили науковці, Збруцький ідол стояв на вершині гори Богіт (біля села Городниця), де виявлено городище-святилище, п'єдестал для ідола та окрему жертовну камеру.

Біля підніжжя святилища кілька ранньослов'янських селищ, основною діяльністю їх мешканців було обслуговування капища і численних паломників, які піднімались на священну гору Богіт, щоб вклонитися встановленому тут величному символу і принести йому жертви. Сюди ж приходили і припливали по судноплавному Збручу тисячі прочан, серед яких були і князі, які ще довго, незважаючи на опалу язичництва, поклонялись звичним богам.

Сьогодні священна гора Богіт, на якій стояв Збруцький ідол, є однією з найбільших святинь для сучасних українських рідновірів, своєрідним духовним центром язичників. Саме сюди на найбільше своє свято Світовида приїжджають язичники з усієї України. Запаливши дев'ять священних багать перед заходом сонця, вони всю ніч здійснюють таємничий обряд посвяти у волхви.