∆овква

÷ентральна площа ∆овкви Ц ¬≥чева

∆овква, (пол. Żółkiew), з 1951 по 1992 - назва - Ќестеров) - м≥сто в Ћьв≥вськ≥й област≥, районний центр. «асноване в 1597. ћ≥ськ≥ права отримала в 1603 роц≥. ¬≥дома ¤к м≥сто рем≥сник≥в. ¬ XVII стол≥тт≥ ∆овква була резиденц≥Їю польского корол¤ яна III —обеського. ¬ к≥нц≥ XVII - початку XVIII стол≥ть славилась художн¤ школа ≥ школа р≥зьби по дереву.

√еограф≥чне положенн¤

∆овква Ї адм≥н≥стративним центром району у Ћьв≥вськ≥й област≥, знаходитьс¤ в 25 к≥лометрах на п≥вн≥ч в≥д Ћьвова ≥ в 35 к≥лометрах в≥д украњнсько-польського кордону на розвилц≥ м≥жнародних автошл¤х≥в на ѕольщу (Ћьв≥в Ц –ава-–уська Ц ¬аршава) та ѕрибалтику (Ћьв≥в Ц  овель Ц Ѕрест). ѕор¤д з автотрасою проходить зал≥зниц¤ Ћьв≥в Ц –ава –уська Ц ¬аршава.
∆овква розташована на меж≥ природних областей: горбог≥рного пасма –озточч¤ та сильно заболоченоњ в давнину р≥внини ћалого ѕол≥сс¤. ћежа природних областей сп≥впадаЇ тут з багатою геолог≥чною, кл≥матичною, рослинною ≥ тваринною межею в ™вроп≥, поруч з ¤кою проходить √оловний ™вропейський водод≥л.
÷е також древн¤ межа земель та кн¤з≥вств „ервоноњ –ус≥ Ц √аличини ≥ ¬олин≥, «венигородського ≥ Ѕелзького кн¤з≥вств. Ѕ≥л¤ п≥дн≥жж¤ гори √арай (365 м) Ц крутого уступу –озточч¤, ¤ка зд≥ймаЇтьс¤ на 150 метр≥в над прилеглою р≥вниною, перетиналис¤ важлив≥ шл¤хи „ервоноњ –ус≥. «≥ сходу на зах≥д проходив шл¤х на в≥дтинку м≥ж м≥стами ƒимошин (нин≥ м. ам'¤нка-Ѕузька) та ўекотин (околиц≥ села √линсько в 5 к≥лометрах в≥д ∆овкви) ≥ дал≥ на ян≥в,  раковець,  рак≥в; з п≥вдн¤ на п≥вн≥ч прол¤гав шл¤х ≥з столичного м≥ста √алича (п≥зн≥ше з≥ Ћьвова) на Ѕелз ≥ ’олм.

≤стор≥¤

"јкварель  ронбаха". ¬игл¤д ∆овкви у XVIII ст.

ћ≥сто ∆овква було закладене в 1597 роц≥ на земл¤х давньоруського поселенн¤ ¬инники, неподал≥к древнього м≥ста ўекот≥в (ўекотин, тепер село √линсько ∆овк≥вського району), ¤ке згадувалос¤ у √алицько-¬олинському л≥топис≥ у 1242 роц≥. ј перша згадка в л≥тописах про село ¬инники в≥дноситьс¤ до 1368 року. ¬инники лежало на меж≥ «венигородського та Ѕелзького кн¤з≥вства, через територ≥ю ¤ких прол¤гли торгов≥ шл¤хи з √алича та Ћьвова на Ѕелз та ’олм. –озташуванн¤ поселенн¤ на торгов≥й дороз≥ спри¤ло його швидкому розвитку. ѕ≥сл¤ розпаду √алицько-¬олинського кн¤з≥вства ≥ захопленн¤ його земель ѕольщою в к≥нц≥ 16 стол≥тт¤ (1588р.) ¬инники стало власн≥стю гетьмана —тан≥слава ∆олкевського, ¤кий згодом одержав корол≥вський прив≥лей «игмунта III на буд≥вництво нового м≥ста на право назвати нове м≥сто ∆овквою (1603 р.). « наданн¤м ∆овкв≥ 22 лютого 1603 р. грамотою —иг≥змунда ≤≤≤ ћагдебурзького права пожвавилос¤ економ≥чне житт¤ м≥ста та околиць, швидше стали розвиватис¤ ремесла та торг≥вл¤. ”р¤дуванн¤ в м≥ст≥ зд≥йснював маг≥страт, ¤кий обиравс¤ за згодою власника м≥ста.
ƒл¤ розташуванн¤ м≥ста ∆овкви була вибрана виг≥дна в оборонному в≥дношенн≥, в≥льна в≥д житловоњ забудови п≥двищена платформа, де перетиналис¤ важлив≥ шл¤хи „ервоноњ –ус≥. ѕрипускаЇтьс¤, що гетьман ∆олкевський ≥з дружиною хот≥ли бачити ити розплануванн¤ ∆овкви за вз≥рцем "≤деальних м≥ст" ≥тал≥йського арх≥тектора ѕетра  атанео. ѕлануванн¤ зд≥йснив ѕавло ўасливий, ¤кий тод≥ зводив замок та п≥сл¤ нього костел св. Ћаврент≥¤. ¬ перш≥й половин≥ XVII ст. ∆овква перетворилас¤ на укр≥плене м≥сто-фортецю, оточене валами та ровами. –инкову площу, розплановану перед замком, з п≥вн≥чного та сх≥дного бок≥в оточили житлов≥ кам'¤ниц≥ з в≥дкритими галере¤ми-п≥дс≥нн¤м. ѕрипускаЇтьс¤, що ∆овква своЇю красою маЇ завд¤чувати дружин≥ гетьмана –еі≥н≥, котра дбала за м≥стом, у той час коли чолов≥к перебував на корол≥вськ≥й служб≥. ѕ≥сл¤ ∆олкЇвських м≥сто належало родин≥ ƒавидович≥в, а дал≥ яну ≤≤≤ —обЇському.
« 1678 року ∆овк≥вський замок став корол≥вською резиденц≥Їю яна III —обеського. ” 2-й пол. XVII Ц на початку XVIII ст., м≥сто досконало розбудувалос¤, отримало низку нових камТ¤них буд≥вель, прекрасн≥ садово-парков≥ ансамбл≥ ≥ дос¤гло свого найвищого розвитку ≥ багатства. ” ∆овкв≥ д≥¤ли п'¤ть церков, чотири костели, синагога. —лавилась високою художн≥стю жовк≥вська зб≥рка живопису, граф≥ки, р≥зьбленн¤, гобелен≥в, порцел¤ни, зброњ. ѕрославили м≥сто ≥конописц≥ та р≥збл¤р≥ ∆овк≥вського мистецького осередку к≥нц¤ XVII- поч. XVIII ст.

ƒосл≥дник ≥стор≥њ ∆овкви в≥рменин —адок Ѕаронч висунув верс≥ю про народженн¤ тут украњнського державного д≥¤ча ≥ полководц¤, гетьмана Ѕогдана ’мельницького. ѕ≥д час визвольноњ в≥йни украњнського народу п≥д проводом Ѕогдана ’мельницького у ∆овкв≥ дв≥ч≥ побувало козацько-сел¤нське в≥йсько. ѕ≥д час ѕ≥вн≥чноњ в≥йни 1700-1721 рр. ∆овк≥вський замок з грудн¤ 1706 р. до кв≥тн¤ 1707 р. став резиденц≥Їю рос≥йського ≥мператора ѕетра I. «г≥дно легенди, м≥сцева р≥чка —вин¤ здобула свою назву п≥сл¤ того, ¤к туди впав рос≥йський ≥мператор, що перед тим випив надто багато алкоголю.
¬ ∆овкву у кв≥тн≥ 1707 року прињздив украњнський гетьман ≤ван ћазепа. « ∆овкви гетьман в≥дправл¤в посланц¤ до —аксон≥њ, щоб заручитись п≥дтримкою шведського корол¤  арла XII. ” 1880 роц≥, коли √аличина була пров≥нц≥Їю австр≥йськоњ монарх≥њ, утворено адм≥н≥стративний пов≥т ∆овква, що охоплював 74 громади. ѕроте, у склад≥ јвстро-”горськоњ ≥мпер≥њ ∆овква почала занепадати. ќсобливо сльного удару м≥сту завдала ѕерша св≥това в≥йна, п≥д час ¤коњ м≥сто переходило з рук в руки, а в час≥ в≥дступу рос≥¤н було спалене.
«а рад¤нських час≥в ∆овква була перейменована (1951) в Ќестеров, на честь в≥домого рос≥йського ав≥атора час≥в ѕершоњ св≥товоњ в≥йни ѕетра Ќестерова (перший в св≥т≥ виконавець "мертвоњ петл≥"), ¤кий загинув в результат≥ першого в св≥т≥ пов≥тр¤ного бою з застосуванн¤м тарану неподал≥к в≥д м≥ста. ” 1992 роц≥ м≥сту повернули стару назву. ” 1994 р. м≥сту надано статус ƒержавного ≥сторико-арх≥тектурного запов≥дника Ц у н≥й 55 пам'¤ток св≥тового, нац≥онального та рег≥онального значенн¤. « 1998 року ∆овква Ї претендентом на внесенн¤ до списку ¬сесв≥тньоњ спадщини ёЌ≈— ќ.
” 2003 р. до 400-л≥тт¤ в≥д наданн¤ м≥сту ћаідебурзького права центральна частина ∆овкви, зокрема центральна площа Ц ¬≥чева, пережили масштабну реконструкц≥ю, котра частково триваЇ й дос≥.

јрх≥тектурн≥ пам'¤тки ∆овкви

ћ≥сто ∆овква збудоване за принципом Ђ≥деальних м≥стї Ч концепц≥њ доби –енесансу. —уть концепц≥њ пол¤гала у створенн≥ Ђзбалансованоњї планувальноњ структури м≥ста Ч кожному арх≥тектурному об'Їкту в≥дводилос¤ його певне розм≥щенн¤ в≥дносно ≥нших. ќдин ≥з сучасних досл≥дник≥в м≥ста, ћикола Ѕевз, звернув увагу на в≥дпов≥дн≥сть планувальноњ структури ∆овкви теоретичн≥й розробц≥ ≥тал≥йц¤ ѕ'Їтро  атанео. ÷ей арх≥тектурний задум реал≥зовував ѕавло ўасливий.
ƒо видатних ≥сторико-арх≥тектурних ансамбл≥в в≥днос¤тьс¤ –инкова площа (сучасна площа ¬≥чева) ≥з замком 1594, костелом —в¤того Ћаврент≥¤ XVII стол≥тт¤, ¬асил≥анський (XVIIЧXX стол≥тт¤) ≥ ƒом≥н≥канський (XVIIЧXVIII стол≥тт¤) монастир≥ та ≥нш≥. ¬исоку художню ц≥нн≥сть мають зразки дерев'¤ного зодчества, збережен≥ на територ≥њ колишн≥х передм≥сть та синагога в стил≥ –енесанс. «агалом, щоб п≥шки огл¤нути найвидатн≥ш≥ арх≥тектурн≥ пам'¤тки ∆овкви потр≥бно не б≥льше ¤к дв≥ години, адже б≥льш≥сть ≥з них розм≥щено на площ≥ ¬≥чев≥й та вулиц¤х, що виход¤ть ≥з площ≥, зокрема Ћьв≥вськ≥й.
Ќа невелик≥й територ≥њ ≥сторичного центру, що з 1994 року маЇ статус ƒержавного ≥сторико-арх≥тектурного запов≥дника, сьогодн≥ знаходитьс¤ близько 55 пам'¤ток арх≥тектури, в тому числ≥ св≥тового р≥вн¤. ћ≥сто в≥днесене до першоњ категор≥њ ц≥нност≥ реЇстру ≥сторичних м≥ст ”крањни. « 1998 року ∆овква Ї претендентом на внесенн¤ до списку —в≥товоњ спадщини ёЌ≈— ќ.

–инкова площа (пл. ¬≥чева)

ѕеред замком буд≥внич≥ м≥ста заклали головну торгову площу Ч –инок. ѓњ багатий арх≥тектурний ансамбль творили кам'¤ниц≥ ≥з високими дахами, п≥дс≥нн¤м та аттиковим завершенн¤м, ≥з заходу та сходу та костел св¤того Ћаврент≥¤ ≥з заходу. ѕо обидв≥ сторони замку до площ≥ примикали оборонн≥ ст≥ни ≥з казематами ≥ дерев'¤ними бойовими галере¤ми та дв≥ м≥ськ≥ брами Ч «в≥ринецька та √линська.
ѕерш≥ поверхи кам'¤ниць переважно займали крамниц≥.  ≥лька будинк≥в мають аркадн≥ галерењ, що дають змогу перебувати на площ≥ за будь-¤коњ погоди. „астину композиц≥њ площ≥ було втрачено у 1941, коли було зруйновано квартал по вулиц≥ Ћьв≥вськ≥й, крамниц≥ у котрому належали переважно Ївре¤м. Ќедалеко в≥д цього м≥сц¤ видно сл≥ди археолог≥чних розкопок, що ви¤вили п≥двали колишн≥х споруд Ч знах≥дки доступн≥ до огл¤ду. ѕор¤д ≥з ними встановлено знак, ¤кий стверджуЇ, що Ђтут маЇ сто¤ти пам'¤тник “арасу Ўевченку, великому сину ”крањниї.
ƒо нашого часу д≥йшло не багато ≥нформац≥њ про власник≥в та ≥стор≥ю окремих кам'¤ниць. «окрема, у XVII стол≥тт≥ будинок є 13 належав митнику –уських земель якубу Ѕецалу, що купив його у золотника —тан≥слава “омашовича. ” будинку є 7 розм≥щувалас¤ Їврейська друкарн¤ ”р≥ ‘ебуса Ђ√ай Ћев≥ї, запрошеного яном ≤≤≤ —обЇським ≥з јмстердаму у 1691 р. ј у будинку є 9 могло м≥ститис¤ посольство ¬енец≥йськоњ республ≥ки, згадки про ¤ке Ї у ≥стор≥њ м≥ста в≥рменського монаха —адока Ѕаронча. ѕро це може св≥дчити крилатий лев на фасад≥. ќкремо варто в≥дзначити, що огл¤д площ≥ зг≥дно пут≥вник≥в може бути ускладнений в≥дсутн≥стю видимоњ нумерац≥њ на б≥льшост≥ буд≥вель.

 остел св¤того Ћаврент≥¤ (площа ¬≥чева, 18)

Ѕудувавс¤ у 1606Ч1618 роках на штучному насип≥, закладеному полоненими турками, ¤к родовий мавзолей родини ∆олкевських та пантеон лицарськоњ слави. ” п≥дземелл≥ та похований —тан≥слав ∆олкевський, останки його дружини з сином, родина ƒанилович≥в, батько корол¤ якуб —обЇський, королевич≥, державн≥ секретар≥, насто¤тел≥ та меценати храму. «а к≥льк≥стю ≥ значим≥стю поховань видатних д≥¤ч≥в польськоњ держави, костел часто називають Ђћалим ¬авелемї на ман≥р корол≥вському замку ¬авелю, що знаходитьс¤ у  раков≥.
÷ей храм вважаЇтьс¤ найб≥льшою, найгарн≥шою та найбагатшою спорудою ∆овкви. ѕроте, його дзв≥ниц¤ отримала назву Ђмалоњ ѕ≥занськоњ веж≥ї, адже вона трохи перехилена.
 остел будував ѕавло ўасливий, а п≥сл¤ його смерт≥ у 1610 ѕавло –имл¤нин та јмброз≥й ѕрихильний. Ћатинський хрест ув≥нчаний в≥зант≥йською банею, характерною дл¤ украњнських дерев'¤них церков, прикрашений скульптурним фризом, багатьма декоративними елементами, скульптурою јрхангела ћихањла на фронтон≥ ≥ сигнатурою над в≥втарною частиною. √оловний вх≥д обрамлений б≥локам'¤ним р≥зьбленим порталом ≥з зображенн¤м апостол≥в ѕетра ≥ ѕавла, св¤того Ћаврент≥¤ та —тан≥слава, Ївангелист≥в та ’риста ¬седержител¤ в оточенн≥ ангельських гол≥вок та орнамент≥в. ÷ей портал вважаЇтьс¤ одним з найкращих ренесансних портал≥в ”крањни та ѕольщ≥.
ўе одним аріументом на користь побудови храму ¤к пантеону лицарськоњ слави св≥дчать живописн≥ полотна XVII стол≥тт¤ авторства Ў. Ѕогушовича, ј. —теха та ћ. јльтамонте, котр≥ зоображали бойов≥ подвиги —. ∆олкевського та яна ≤≤≤ —обЇського. «араз вони знаход¤тьс¤ у експозиц≥њ музею Ђќлеський замокї. ¬важаЇтьс¤, що по зак≥нченн≥ реставрац≥њ костелу вже в≥дреставрован≥ полотна, чи хоча б њх коп≥њ, пов≥шають на своњ м≥сц¤.
 олись у храм≥ знаходивс¤ дуже добрий орган. « приходом рад¤нськоњ влади у храм≥ зробили склад добрив ≥ на початку 1990-х ви¤вилос¤, що орган кудись зник. Ќа даний час Ї т≥льки його ≥м≥тац≥¤ та тривають роботи по в≥дновленню.
«араз тут знаходитьс¤ д≥ючий ѕараф≥¤льний костел св. Ћаврент≥¤ (Kolegiata p. w. Św. Wawrzyńca) –имо- атолицькоњ ÷еркви в ”крањн≥.  остел перебуваЇ у доброму стан≥, зокрема завд¤ки оп≥ц≥ польськоњ арм≥њ та в≥дд≥лу реставрац≥њ ¬аршавськоњ пол≥техн≥ки .

ћонастир отц≥в ¬асил≥¤н (’рам серц¤ ’ристового) (вулиц¤ ¬асил≥анська 4-6)

÷еркву збудовано 1612 року на м≥сц≥ дерев'¤ноњ завд¤ки прив≥лею —тан≥слава ∆олкевського. ÷ей прив≥лей п≥дтверджував непорушн≥сть територ≥њ, в≥льн≥сть у проведенн≥ св¤т ≥ обр¤д≥в, а також давав дозв≥л збудувати муровану церкву.
” 1691 р. ян ≤≤≤ —обеський переносить до церкви ≥з ћолдав≥њ мощ≥ ≤вана —учавського. “од≥ ж до ∆овкви прибувають монахи-васил≥¤ни, хоча в≥домост≥ про њхнЇ перебуванн¤ у м≥ст≥ вже Ї з 1682. ѕри церкв≥ закладають монастир, ≥гуменом котрого стаЇ румунський ф≥лософ митрополит ƒосифен, що прибув, супроводжуючи мощ≥.
” 1697-99 жовк≥вський художник ≤ван –уткович ≥з р≥зьб¤рами виконав ≥коностас. ” 30-х рр. XVIII стол≥тт¤ ≥коностас було продано до Ќова —квар¤ва. ” 30-х рр. ’’ стол≥тт¤ митрополит јндрей Ўептицький придбав ≥коностас дл¤ зб≥рки Ќац≥онального музею у Ћьвов≥.
” XVIII стол≥тт≥ збудовано вежу. ” 1895 було закладено друкарню отц≥в ¬асил≥ан. –ешту споруд добудовували аж до початку ’’ стол≥тт¤. “акож на початку ’’ стол≥тт¤ в≥дбулас¤ перебудова храму за проектом ≈дгара  овача, професора ЂЋьв≥вськоњ пол≥техн≥киї. ¬≥д давн≥ших час≥в залишивс¤ т≥льки ренесансний б≥локам'¤ний портал б≥чного входу.
“епер≥шн≥й розпис церкви з 1932 по 1934 створював ёл≥ан Ѕуцманюк. –озпис ≥дентиф≥кують з украњнським бароко та окремо в≥дзначають його ориг≥нальн≥сть. ƒо прикладу, на одн≥й фресц≥ зображено козак≥в, ¤к≥ принесли дари новонародженому ≤сусу, а на ≥нш≥й Ч јкт «луки≥з зображенн¤ми в≥домих пол≥тичних та громадських постатей того часу (в рад¤нський час була частково затерта, в наш час була законсервована й чекаЇ реставрац≥њ).
Ќедалеко в≥д в≥втар¤ лежать нетл≥нн≥ останки мученика св¤того ѕартен≥¤ (Ж250), котр≥ у 1783 привезли з ¬≥дн¤. ¬они зам≥нили мощ≥ ≤вана —учавського, котр≥ повернули —учав≥ на вимогу тамтешн≥х мешканц≥в.
” 1990 церкву повернено ордену ќтц≥в ¬асил≥¤н ≥ вона тепер в≥дноситьс¤ до Ћьв≥вськоњ арх≥Їпарх≥њ ”√ ÷. ” 2003 р. посв¤чено новий ≥коностас роботи жовк≥вський майстр≥в.

ƒом≥н≥канський монастир (храм св. вм. …осафата) (вулиц¤ Ћьв≥вська, 7)

÷ерква на цьому м≥сц≥ постала вперше у друг≥й половин≥ 16 стол≥тт¤ й спочатку була дерев'¤ною, тому за де¤кий час згор≥ла. “ака неприЇмна пригода повторювалас¤ ще дв≥ч≥. “≥льки коли почали будувати вчетверте, то звели храм ≥з каменю. –анньобароковий костел було зведено в 1653Ч1655 роц≥, за моделлю неапольських храм≥в на кошти “еоф≥л≥њ —обеськоњ ¤к усипальницю дл¤ њњ сина ћа́рка. ¬ ≥нтер'Їр≥ дотепер збереглис¤ надгробки “еоф≥л≥њ та ћарка —обеських, виконан≥ у д. п. XVII ст. скульптором ј. Ўлютером.  ел≥њ постали у 1754Ч1792 рр. ” тому ж 1792 р. храм набрав сучасного вигл¤ду. ∆ивописець  . ѕол≥тинський розписав ≥нтер'Їр храму в 1903Ч1927 рр. ѕроте, до наших час≥в елементи зовн≥шнього оздобленн¤ храму не збереглис¤. “акож тут м≥стилас¤ чудотворна ≥кона Ѕогородиц≥, нин≥ перевезена до ¬аршави.
“ут також залишилис¤ залишки п≥вн≥чно-сх≥дного муру, а навпроти входу (¤кщо стати спиною, то зл≥ва), була Ћьв≥вська Ѕрама, коло ¤коњ сто¤ло три дзвони цього храму Ч ћар≥¤, яцек та ƒом≥н≥к. «а час≥в –еч≥ ѕосполитоњ, јвстро-”горщини та знову ѕольщ≥ це був д≥ючий храм. «а час≥в рад¤нськоњ влади тут були казарми к≥лькох полк≥в, конюшн≥ ≥ склад. “епер перший поверх належить Ћьв≥вськ≥й јрх≥Їпарх≥њ √реко- атолицькоњ ÷еркви, так само ¤к ≥ храм, що носить тепер ≥м'¤ —в¤того великомученика …осафата. ¬же к≥лька рок≥в триваЇ в≥дновленн¤ внутр≥шньоњ частини храму, тож всередеин≥ усе заставлено риштуванн¤м ремонтник≥в, що, однак, не заважаЇ св¤щеникам провадити в≥дправи.

—инагога (вулиц¤ «апор≥зька)

—початку, у 1625, синагога була зведена дерев'¤ною, бо побудова була дешевшою ≥ не потребувала дозволу на спорудженн¤, на в≥дм≥ну в≥д кам'¤ноњ. ѕроте в≥дносно скоро вона згораЇ. ≤ хоча у 1635 другий власник ∆овкви —тан≥слав ƒанилович даЇ дозв≥л на буд≥вництво кам'¤ноњ синагоги на м≥сц≥ тоњ, що згор≥ла. Ќову синагогу починають будувати щойно лиш у 1692 за спри¤нн¤ корол¤ яна ≤≤≤ —обЇського, третього власника ∆овкви, та п≥д кер≥вництвом корол≥вського арх≥тектора ѕетра Ѕебера. «будували нову св¤тиню у 1698 р. у стил≥ ренесансу. ¬она Ї одн≥Їю з найб≥льших у ™вроп≥ оборонних споруд у цьому стил≥. —т≥ни синагоги оборонного типу, бо вона була, ¤к п≥дтвердили археолог≥чн≥ розкопки, розташована коло м≥ського муру.
« другим приходом у ∆овкву рад¤нськоњ влади, синагогу перетворили на склад. ’оча вона на той час вже не функц≥онувала, бо ще нацисти њњ закрили. “акож п≥д час н≥мецькоњ окупац≥њ споруда гор≥ла, п≥сл¤ чого фактично збереглис¤ т≥льки ст≥ни. —инагога в≥дома у всьому св≥т≥. ≤ не т≥льки тим, що њњ занесли у список Ќью-…оркського фонду св≥тових пам'¤ток Ђ100 пам'¤ток св≥ту, що перебувають у загрозливому стан≥ї, завд¤ки чому у 2000 розпочалас¤ реставрац≥¤ ≥ у майбутньому тут буде ™врейський центр √аличини. ¬≥дома вона тим, що на њњ ман≥р будують синагоги у ≥нших м≥стах. «окрема, до прикладу, у “ель-јв≥в≥ збудували дек≥лька таких Ђжовк≥вських синагогї.

«амок (площа ¬≥чева, 2)

«акладений засновником ∆овкви —. ∆олкевським у 1594 р., будувавс¤ до 1606 р. ѕавлом ўасливим. “акож в≥домо, що на запрошенн¤ —. ∆олкевського тут працювали так≥ в≥дом≥ арх≥тектори ¤к јмброз≥й ѕрихильний, ѕавло –имл¤нин, ѕетро Ѕебер.

„отирикутний в план≥ ≥з вежами на кутах, оточений ровом ≥з водою не т≥льки зовн≥, а й з≥ сторони м≥ста, замок був добре захищений в≥д ворожих напад≥в. ѕроте, сучасний вигл¤д не в≥дпов≥даЇ давньому Ч ЂбракуЇї колон, арок, вишуканих скульптур, рову, що доходив в ширин≥ до 17 метр≥в, та й сам замок прос≥в в землю на 6-7 метр≥в.

Ќа другому поверс≥ знаходилас¤ Ђтатарн¤ї чи то пак в'¤зниц¤, в ¤ку скидали бранц≥в-татар. ѓх пот≥м використовували дл¤ побудови м≥ста ≥, фактично, вони були рабами. Ќа верхньому ¤рус≥ веж≥ збер≥галис¤ замков≥ арх≥ви.

«а переказами, навколо замку знаходивс¤ сад дружини ∆олкевського неймов≥рноњ краси, та до нашого часу в≥н не збер≥гс¤. ” 1606 за замком ∆олкевським був створений зв≥ринець, де розводили зубр≥в, олен≥в, сарн та ≥нше, котрий ≥снував т≥льки до к≥нц¤ XVII стол≥тт¤. ÷ей зв≥ринець дав назву одн≥й ≥з м≥ських брам.
Ќа фасад≥ замку були статуњ перших чотирьох власник≥в ∆овкви: ∆олкевських, ƒавидович≥в, —обЇських, –адзив≥лл≥в. ” подв≥р'њ знаходитьс¤ будинок, у ¤кому жили власники м≥ста. ‘ронтальне крило служило арсеналом, конюшнею ≥ житлом дл¤ солдат ≥ прислуги. ѕри конюшн≥ знаходивс¤ каретний дв≥р, а при арсенал≥ Ч кузн¤. —х≥дне крило було житлом дл¤ численних гостей замку. ¬ зах≥дному знаходилис¤ замков≥ кухн≥, пекарн≥, комори. ѕеред цим крилом дубовим водогоном вит≥кала в корито джерельна вода. ” п≥вденному, палацовому корпус≥, м≥стилис¤ приватн≥ покоњ власника замку, скарбниц¤, парадн≥ зали дл¤ оф≥ц≥йних прийом≥в. ƒо них, на другий поверх, вели парадн≥ сходи. “акож до покоњв власника примикала каплиц¤, зведена 1640.

” к≥нц≥ XVII стол≥тт≥ замок стаЇ резиденц≥Їю яна ≤≤≤ —обеського, що зумовлюЇ оздобленн¤ та збагаченн¤ буд≥вл≥. “рофењ, привезен≥ з поход≥в, поповнюють мистецьку колекц≥ю, б≥бл≥отеку, зб≥рку зброњ. —аме у замку у 1676 р. ян ≤≤≤ —обеський отримував прив≥танн¤ з нагоди перемоги над турками п≥д ¬≥днем.
ѕри к≥нц≥ XVIII стол≥тт≥ замок продають на аукц≥он≥. ќдин ≥з власник≥в розбираЇ буд≥вл≥ замку Ч не вц≥л≥ли н≥ парадн≥ сходи з≥ стату¤ми власник≥в, н≥ каплиц¤, н≥ зах≥дна вежа. ѕрот¤гом XIXЧXX стол≥ть тут м≥стилис¤ ур¤ди м≥ста ≥ пов≥ту, г≥мназ≥¤. ” 1915 замок був спалений рос≥йськими в≥йськами. ¬≥дбудова розпочалас¤ у 1928, тривала до 1931, продовжувалас¤ в 1935, але повн≥стю не завершилас¤.
«а рад¤нських час≥в частину прим≥щень перетворили п≥д житлов≥ й там мешкали жовк≥вчани. ‘актично, використанн¤ замку ¤к квартир тривало аж до початку XXI ст. «араз замок перебуваЇ у важкому стан≥ й потребуЇ ірунтовноњ реставрац≥њ Ч частково в≥дновленим Ї т≥льки головний вх≥д. Ќа територ≥њ та у прим≥щенн¤х замку зараз д≥Ї музей, адвокатська контора, осередки к≥лькох пол≥тичних парт≥й, нещодавно створений “уристичний ≥нформац≥йний центр та, ще в≥д рад¤нських час≥в, громадський туалет. ” 2008 роц≥ розпочавс¤ проект ≥з пониженн¤ подв≥р'¤ замку до ≥сторичного р≥вн¤.
ќдразу коло замку прот≥каЇ р≥чка —вин¤. «а одною з верс≥й назву вона д≥стала через те, що у ц≥й р≥чц≥ слуги гетьмана ∆олкевського мили однойменних тварин. «г≥дно ≥ншоњ легенди, р≥чка —вин¤ здобула таку назву п≥сл¤ того, ¤к туди впав рос≥йський ≥мператор ѕетро ≤, що перед тим випив надто багато алкоголю.

–атуша (площа ¬≥чева, 1)

ѕопередн¤ ратуша була зведена арх≥тектором ѕетром Ѕебером у 1687. ”гор≥ на ст≥н≥ ратуш≥ знаходивс¤ сон¤чний годинник, а знизу Ч вз≥рець аршину та напис: Ђћ≥ра м≥рою, а продаж ≥ купно зг≥дно часуї. ѓњ роз≥брали 1832 через авар≥йний стан ≥ м≥сцев≥ радники мус≥ли провадити своњ зас≥данн¤ спочатку в одному ≥з будинк≥в на вулиц≥ Ћьв≥вськ≥й, а пот≥м у фронтальному крил≥ замку.
—учасна ратуша збудована 1932, тобто через сто рок≥в п≥сл¤ того, ¤к роз≥брали попередню. ѓњ за конкурсним проектом жовк≥вського арх≥тектора Ѕрон≥слава ¬≥ктора на м≥сц≥ колишн≥х казарм та каземат≥в. ” передвоЇнн≥й часи з веж≥ ратуш≥ м≥ський сурмач оп≥вдн≥ виконував спец≥ально скомпоновану мелод≥ю Ч Ђхейналї.
“епер тут зас≥даЇ м≥сцеве кер≥вництво ∆овкви. « протилежноњ сторони в≥д ¬≥чевоњ площ≥ знаходитьс¤ т. зв. Ѕ≥лий ƒ≥м, у ¤кому зас≥даЇ районне кер≥вництво.

÷ерква св¤тих апостол≥в ѕетра ≥ ѕавла (вулиц¤ Ћьв≥вська, 27)

ѕотреба побудови церкви постала внасл≥док конфл≥кту м≥ж м≥сцевими прихожанами ”√ ÷ та ”ѕ÷ ћѕ, котр≥ претендували проводити молебн≥ в одних ≥ тих самих храмах.
÷ерква збудована прот¤гом 1991Ч93 (арх≥тектор ќлесь ярема). ѕерше Ѕогослуж≥нн¤ в≥дбулос¤ 21 листопада 1993 р. ” 1999Ч2001 рр. тривало оздобленн¤ церкви п≥д кер≥вництвом Ѕ. Ѕалицького. ” 2007 р. збудовано дзв≥ницю (проект арх≥тектора ќ. яреми). ” храм≥ збер≥гаютьс¤ мощ≥ первомученика —тефана, мученика ѕарфен≥¤, преподобних ≤ова та јмф≥лох≥¤ ѕочањвських, котр≥ вмонтован≥ в ≥кони св¤тих. ѕри церкв≥ працюЇ дит¤ча нед≥льна школа. ’рам належить ”крањнськ≥й православн≥й церкв≥ ћосковського патр≥архату.

÷ерква св¤тоњ “р≥йц≥ (вулиц¤ —в¤тоњ “р≥йц≥)

«будована на колишньому Ћьв≥вському передм≥ст≥ у 1720 коштом параф≥¤н та королевича  ост¤нтина на м≥сц≥ згор≥лоњ у 1717. ÷ерква становить собою дерев'¤ну, тризрубну буд≥влю ≥з цегл¤ною добудовою Ч ризницею. Ѕ≥локам'¤не обрамленн¤ в≥кон та портал перенесен≥ сюди ≥з роз≥браноњ замковоњ веж≥.
” церкв≥ знаходитьс¤ п'¤ти¤русний ≥коностас, що нал≥чуЇ коло 50 ≥кон, створений майстрами ∆овк≥вськоњ школи мал¤рства та р≥зьби ≤вана –утковича на початку XVIII ст. ¬ ≥конопис≥ вт≥лено новаторський пошук Ч образи св¤тих над≥лен≥ елементами украњнського типажу. ≤коностас виготовлений з липи, його декор маЇ глибоке р≥зьбленн¤, котре виконав ≤гнат≥й —тобенський. ” 1978Ч79 ≥коностас було реставровано. «араз церква належить ”√ ÷.

÷ерква –≥здва Ѕогородиц≥ (вулиц¤ ≤вана ‘ранка)

÷ерква збудована у 1705 на м≥сц≥ староњ, також дерев'¤ноњ. ” середин≥ знаходитьс¤ ун≥кальний бароковий ≥коностас, виконаний у 1708Ч10 рр. жовк≥вським теслею  ≥нушем. “епер≥шн≥ ≥кони виконан≥ у 90-х рр. XVII стол≥тт¤, а ≥коностас розписаний майстрами жовк≥вськоњ школи, пров≥дноњ на той час у мал¤рств≥ та р≥зьб≥, у 1710Ч27.
ƒ≥¤льн≥сть церкви в≥дновлено у 1993 р., а реставрац≥ю ≥коностасу зд≥йснено у 1996 р. коштом ќтц≥в ¬асил≥¤н, котр≥ й оп≥куютьс¤ храмом.

÷ерква св¤того Ћазар¤ (вулиц¤ Ћьв≥вська, 21)

≤стор≥¤ костелу храму починаЇтьс¤ 1624 року, коли було збудовано дерев'¤ний костел. ” 1627 роц≥ при костел≥ в≥дкрили м≥ський шпиталь дл¤ убогих. ” 1735 роц≥ фундац≥Їю якуба —обеського зведено мурован≥ буд≥вл≥ костелу ≥ шпиталю. ¬ 1861 роц≥ у в≥дновлених буд≥вл¤х ансамблю в≥дкритий монастир фел≥ц≥¤нок, ¤кий д≥¤в до ƒругоњ св≥товоњ в≥йни.
« 1994 року в буд≥вл≥ колишнього костелу в≥дкрита церква св'¤того ≥ праведного Ћазар¤, що належить ”крањнськ≥й јвтокефальн≥й ѕравославноњ церкв≥.

 
«в≥ринецька та √линська брами (площа ¬≥чева)

 олись м≥сто мало чотири брами Ч Ћьв≥вську, ∆ид≥вську, √линську та «в≥ринецьку. ѕерш≥ дв≥ наприк≥нц≥ XVIII ст. роз≥брали за наказом австр≥йськоњ влади.
√линська брама, колись  рак≥вська, побудована ук≥нц≥ XVI стол≥тт¤. ” 1964 була роз≥брана рад¤нськими в≥йськами, оск≥льки заваджала проњзду в≥йськовоњ техн≥ки. ¬≥дновлена у 1990 старанн¤ми “овариства пам'¤ток культури. Ѕрама завершена фронтонами, на ¤ких зображено ≥з заходу герб —тан≥слава ∆олкЇвського Ч ЂЋюбичї, ≥з сходу герб корол¤ яна ≤≤≤ —обЇського Ч Ђян≥наї, та акротер≥¤ми у вигл¤д≥ кам'¤них погрудь лицар≥в у шоломах.
«в≥ринецька брама отримала свою назву в≥д зв≥ринц¤, закладеного поблизу замку ∆олкЇвськими. ™дина збережена брама. ” верхньому њњ ¤рус≥ знаходилос¤ прим≥щенн¤ дл¤ сторож≥. Ѕрама зведена разом ≥з м≥ськими укр≥пленн¤ми, що будувалис¤ у 1913Ч1926

ѕам'¤тник-похованн¤ жертв Ќ ¬— (площа ¬≥чева)

” 1939Ч1941 рр. у ∆овк≥вському замку знаходивс¤ районний в≥дд≥л Ќ ¬—, котрим було депортовано у —иб≥р сотн≥ с≥мей украњнц≥в ≥ пол¤к≥в, звинувачених у нело¤льност≥ до рад¤нськоњ влади, а також сотн≥ людей ув'¤знено.
” н≥ч за 26 на 27 червн¤ 1941 року (за ≥ншими даними, прот¤гом 23Ч28 червн¤), перед захопленн¤м ∆овкви н≥мецькими в≥йськами, енкавеес≥вц¤ми було закатовано та розстр≥л¤но б≥льше трьох дес¤тк≥в ув'¤знених напередодн≥ мешканц≥в м≥ста та навколишн≥х с≥л. ¬≥днайден≥ в камерах та к≥лькох прихованих ¤мах на територ≥њ та за мурами замку пон≥вечен≥ т≥ла було поховано у сп≥льн≥й могил≥ на площ≥ ¬≥чев≥й, поблизу замку.

ћатер≥ал з ¬≥к≥пед≥њ Ч в≥льноњ енциклопед≥њ