|
Космирин – село в Бучацькому районі Тернопільської області. Розташоване на річці Дністер, на півдні району. Центр сільради, якій підпорядковане с. Набережне. До Космирина приєднано хутори Гончарка та Млинки.Розташоване поблизу р.Дністер, за 25 км від райцентру і найближчої залізничної станції Бучач. Населення — 937 осіб (2003). Історія. Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту. Відоме від XVI століття. Діяли товариства «Просвіта», «Січ», «Луг», «Сільський господар», «Рідна школа», кооператива. Пам'ятки: церква св. Архістратига Михаїла (1886, дерев'яна; реконструйована 1989), капличка св. Володимира (1994). Соціальна сфера: загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, ПАП «Галичина». Персоналії: у Космирині народився релігійний діяч Е.-С.Білак, громадський діяч В.Кліщук. Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гора Баба (легенда) Мешканці села Космирин почули, що йдуть татари, то кинулись до ліса, а дехто — до печер Летячки, щоб там заховатися і перебути ворожу навалу. Коли татари ввірвалися у село, то застали тільки одну стару бабусю, яка преспокійно сиділа за великоднім столом і смачно обідала. Тікати їй вже було не під силу, видно, що й смepті вона не боялася. Татари метнулися по хатах, але людей не знайшли. Тож почали допитувати бабусю, де люди. Бабуся відповіла, що люди повтікали до лісу. Вороги обіцяли їй золоті гори, щоб вона показала місце в лісі, де сховалися мешканці села. Старенька жінка спочатку відмовлялася, а потім, ніби поторгувавшись, погодилася. За повний гаманець золотих дукатів обіцяла показати сховок втікачів. Татари зрозуміли, що старенька aні трохи не має від них страху, і погодилися. Посадили стареньку на коня, пошуки тривали цілий день. Баба водила їх малопрохідними хащами лісу і нарешті привела до гори, що височіла над Дністром від південної частини села. Гора була покрита камінням, кущами терену і дереном. Вже вечоріло. Татари переконалися, що втікачів їм не знайти. Паша грізно спитав: — Скажи, бабо, де втікачі? — Не знаю, — відповіла. І стала бабуся, як вкопана, над урвищем, розкрила гаманець, взяла пригорщу дукатів і кинула їх у зарості серед каміння, а решту — посіяла понад Дністром. Встигла сказати: — Отак знайдете моїх односельців, як свої дукати у хвилях Дністра. Прокляті ви зайди, чужинці! Щезніть мeні з очей! Паша наказав роздягти бабу, прив'язати до кінськoгo хвоста і волокти її доти, доки не згине. Так старенька загинула, але захистила односельців від татарського ясиру. З тих пір гору, що височіє над Дністром, звуть Бабою. Внизу, на другому березі Дністра, лежить село Сокирчин. Записав 1982 р. І. К. ДОВГАН у с. Космирин Бучацького р- ну від І. КРИВУЛИЧА, 82 р. («Неопалима купина. Легенди та перекази Землі Тернопільської», Тернопіль: «Джура», 2007.) |
Дністер біля Космирина. Фото з сайта "7 чудес України"
Фото з сайта dnistrove.narod.ru
Космиринський водоспад Фото з сайта "7 чудес України" |
