Мукачеве

Мука́чеве — місто обласного значення в Закарпатській області. Засновано в 896 році.

Назва міста

В українській мові має вживання декілька варіантів назви міста. На сторінці Верховної Ради а також у словниках назва міста подається як Мукачеве.[1], [2] На сторінці Мукачівської міськради місто згадується як Мукачево.[3] Деяке розповсюдження в українській і русинській мові також має назва Мукачів.[4]

Назва міста на мовах інших національностей як живуть або жили в місті: російською Мукачево, угорською Munkács [мункаач], словацькою і чеською Mukačevo [мукачево], польською Mukaczewo [мукачево], німецькою Munkatsch [мункач], на їдиш מונקאטש [мінкач, мункач], румунською Munceag, Muncaci, Muncaciu

Географія

Місто Мукачеве розташоване в центральній частині Закарпатської області України і за своїм економічним потенціалом та кількістю населення займає друге місце в області після її адміністративного центру — м. Ужгорода.
Мукачеве є містом областного значення, районним центром Закарпатської області, що знаходиться на відстані 42 км від областного центру. Місто розташоване на стику відрогів вулканічних Карпат і Закарпатської низовини, займає досить велику, щільно забудовану територію вздовж річки Латориця.
Завдяки винятково вигідному топографічному і геополітичному місцезнаходженню (на відстані 40-50 км від кордонів з Угорською і Словацькою Республіками, і відповідно 90-100 км від кордонів з Румунією і Польщею), Мукачеве є транспортним вузлом міжнародних магістралей. Місто перетинають залізничні магістралі: Москва-Київ-Будапешт-Белград-Рим і Москва-Київ-Братіслава-Прага-Відень та автомобільні траси: Київ-Будапешт-Відень і Київ-Прага.
Значна частина житлових будівель знаходиться на лівобережній частині ріки. Тут проходить залізнична лінія та на південно-східному боці — промислова зона. Мукачево є «секстаполісом», що означає — шість міст. Це раніші поселення Росвигова, Підмонастиря, Паланку, Підзамку, Підгороду та самого Мукачева.
Навколишні гори — Галіш, Ловачка, Червона, Чернеча, Сороча, Попова, Павлова і Велика. Цікаво, що гора Червона Гірка на околиці Мукачева — найпівнічніша у світі місцевість, де вирощують чай.[1]

Історія

Понад 1100 років минуло з часу першої писемної згадки про місто. В літописі Аноніма «Діяння угорців» зазначено про перехід у 986 р. угорського вождя Алмоша (Арпада) через Карпати й захоплення Мукачева, де він 40 днів святкував перемогу. 1263 р. — у грамоті королевича Іштвана V, сина короля Бейли IV, говориться, що село Чинадієво знаходиться вище міста Мукачева. 1352 — в районі Підгорян (один з сучасних районів міста) комендант замку Де́же зупинив татарську навалу хана Атламоша, загін розбив, а самого хана взяв у полон і в замку стратив.

Мукачеве було засновано на перехресті історично сформованих торгових шляхів, у 1376 р. королева Угорщини й Польщі Єлизавета дала місту грамоту, за якою воно дістало статус привілейованого й одержало дозвіл мати свою печатку з зображенням св. Мартина, покровителя міста. Печатка призначалася для засвідчення актів купівлі-продажу виноградників. У 1445 р. володар домінії і Мукачівського замку Янош Гуняді надав Мукачеву Магдебурзьке право.

Над Мукачевом протягом віків проносилися різні політичні бурі. Воно входило до складу Угорщини, Галицько-Волинського князівства, Австрії, Австро-Угорщини, Чехословаччини, Радянського Союзу. Тепер воно у складі незалежної, суверенної Української держави.

Мукачівський замок «Паланок», збудований для охорони і контролю торгових і воєнних шляхів, який відіграв важливу роль у становленні Мукачева. Саме з ним пов'язують і походження назви міста. Одна легенда свідчить, що місто будувано в тяжких муках, інша — що нібито під замком на річці Латориці були млини, де мололи зерно на муку і назва походить від слова мука.

Місто та його околиці відомі своїми монастирями. Це Мукачівський жіночий православний монастир, у якому зібрано величезну за кількістю книг бібліотеку; Домбокський жіночий православний монастир, Ракошинський чоловічий православний монастир. Велику історичну та архітектурну цінність має замок сім'ї Шенборн, з його оригінальністю архітектурного стилю.

У новітній історії місто «прославилось» під час виборів міського голови у 2004 році, які було сфальсифіковано.

Єврейська громада

Євреї стали селитися в Мукачеві, що входило до складу угорських земель імперії Габсбургів в середині 17 століття аристократичне сімейство Шенборн, що володіло Мукачевом з 1711 року, охоче приваблювало в місто євреїв наклавши на них податок за проживання . У 1891 році в Мукачеві проживало 5049 євреїв (47,9% населення), в 1910 г. - 7675 (44%), в 1921 г. - 10 012 (48%), в 1930 г. - 11 241 єврей (43 %). Після окупації Угорщини німецькими військами в квітні 1944 року в Мукачеві були створені два гетто. В кінці квітня - початку травня 1944 року вони були ліквідовані і в'язнів депортували в Освенцім.

За́мок Пала́нок

Фото сайту "Замок Паланок" – офіційний сайт

Фото KLion на Яндекс.Фотках

Історія замку

У південно-західній частині Мукачева стоїть овіяний легендами і бойовою славою Мукачівський замок, один із найцінніших Історичних і воєнно-архітектурних пам'яток Закарпаття XIV-XVII століть. Замок розташований на горі вулканічного походження висотою 68 м і займає площу 13 930 кв.м. Точної дати заснування замку немає, але в документах, які датуються XI століттям, він уже згадується.

З 1396 по 1414 роки замком володів Подільський князь Федір Коріятович. Він значно розбудовує і укріплює замок, перетворює його у свою резиденцію. В цей же час у скелястій горі був вирубаний 75 метровий колодязь. Протягом XV-XVI століть замок знаходився в руках багатьох володарів, які проводять його розбудову і укріплення. В цей час в оборонній системі замку було 14 веж, а у верхній частині знаходився великий палац.

В 1633 р. Мукачівській замок придбав Трансільванський князь Дєрдь І Ракоці з правом успадкування. Князі династії Ракоці перетворили замок в столицю свого князівства і володіли ним до 1711 року. Після смерті Дєрдя І Ракоці в 1648 р. його дружина Жужанна Лорантфі продовжує реконструкцію замку і споруджує ще дві тераси — Середню і Нижню, а також зовнішнє оборонне кільце. В 1649 р. в замку побували посланці гетьмана Богдана Хмельницького, які вели переговори з Дєрдем І Ракоці про спільні дії проти Польщі.

З 1685 по 1688 р. замок переживає одну з найбільших облог, яку здійснили війська Австрійського імператора. Керувала обороною замку вдова князя Ференца І Ракоці Їлона Зріні. Після захоплення замку австрійці його реконструювали, що зробило його найсильнішою фортецею на сході Австрійської імперії.

З 1703 по 1711 р. замок стає оплотом національно-визвольної війни угорського та всіх інших народів, що населяли цей край, проти австрійського гніту. Очолив війну син Їлони Зріні Ференц II Ракоці.

Після поразки визвольної війни замок поступово втрачає своє стратегічне значення. У 1782 р. тут відкривається політична в'язниця Австрійської монархії, в якій протягом більше ніж 100 років перебувало понад 20 тисяч в'язнів. У липні 1847 року замок-в'язницю відвідав видатний угорський поет Шандор Петефі. У 1896 р. в'язниця в замку була ліквідована в честь тисячоліття приходу угрів у Європу, але фактично в'язниця продовжувала функціонувати до 1903 р. Найвідомішим в'язнем фортеці був російський революціонер Бакунін. У 1897 р. Паланок викупило міністерство юстиції Австро-Угорщини. Замок поступово приходив в занепад та руйнувався.

У період Чехословацької республіки /1919-1938 роки/ в замку були розташовані військові частини. Під час Другої світової війни замок займають угорські війська. Після визволення у 1944 році та возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною в замку знаходилось профтехучилище. Нині в Мукачівському замку розміщений історичний музей.

15 квітня 2009 Верховна Рада України ухвалила постанову «Про заходи щодо збереження пам’ятки культурної спадщини замку «Паланок»[1], в якій:

1. Рекомендовано Генеральній прокуратурі здійснити перевірку законності рішень Мукачівської міськради щодо передачі замку «Паланок» до комунальної власності та вжити відповідних заходів прокурорського реагування

2. Кабміну рекомендовано розробити в установленому порядку заходи зі створення державного історико-архітектурного заповідника «Замок «Паланок» з віднесенням його до сфери управління Міністерства культури і туризму та обов’язково визначити необхідне фінансування для утримання замку.

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.