|
Шу́парка |
||||||||||||
|
||||||||||||
|
— село Борщівського району Тернопільської області. Розташоване на заході району. Центр сільради, якій підпорядковане с. Худіївці. Населення — 1844 особи (2007). Поблизу є Шупарський заказник, ботанічні пам'ятки природи — Шупарські бучини, Шупарський феномен. Історія Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки трипільської культури. Відоме від 16 ст. 1894 — пошесть чуми. Під час 1-ї світ. війни на початку липня 1915 поблизу Шупарки зазнав значних втрат Кабардинський кінний полк російської армії. Діяли «Просвіта», «Луг», «Сільський господар», «Відродження» та інші товариства, кооператива. 18 вересня 1939 польський загін. (бл. 100 осіб) у Шупарці влаштував погром. Пам'ятки Є церква святої Покрови (1893, мурована), капличка, «фігура» Матері Божої (1990-і). Споруджено пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1969), Тарасу Шевченку (1991), насипано символічну могилу Борцям за волю України (1990-і), встановлено 6 пам'ятних хрестів, меморіальні таблиці на честь 110-річчя побудови першої школи та релігійному діячеві о. Вол. Величковському (2004). Персоналії У Шупарці народилдися: вчений-економіст З. Бриндзя, управлінець І. Гнатів, господарник, громадський діяч В. Мошенко. У 1977—1978 в сільській школі вчителем працював Антофійчук Володимир Іванович. Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. |
||||||||||||
|
МОЯ БАТЬКІВЩИНА МАЛА… |
||||||||||||
|
У центрі Західного Поділля, на кордоні Борщівського та Заліщицького районів Тернопільської області, розкинулося велике мальовниче село Шупарка. У ньому більше тисячі дворів. Тут я народився, пройшло моє важке дитинство. З малих літ ми тяжко працювали, допомагали дорослим. Незважаючи на те, що колгоспу належали кращі в районі чорноземи, люди в Шупарці жили дуже бідно. Допомагали їм вижити добро і порядність людей, їх любов до праці й особлива культура та духовність. З дитинства ми вірили в Бога, разом з дорослими ходили до величної церкви Святої Покрови, молилися, сподівалися, любили Різдво і Великдень, брали участь у святкових дійствах, театралізованих виставах. За все своє життя я не бачив такого Вертепу або Зірки, як у Шупарці. Славні були щедрівки та Меланки. У святкові дні всі жителі села збиралися на головній вулиці, яку називали Гостинець або біля церкви. Тут панував світ вишиванок та пісень. Шупарка завжди пишалася своїми красунями-дівчатами, гарними парубками, умільцями. З піснею виконувалася будь-яка гуртова робота. Маючи добрий фундамент вихованості і знань, ми легко долали навчання в технікумах та вищих навчальних закладах. Доля розкидала нас, але ми завжди пам’ятали свою рідну, мальовничу Шупарку. Вже 20 років я не був на малій батьківщині. Хвороба не дає змоги відвідати її, але туга за нею не дає мені спокою…
Слава тобі
величава, рідна Шупарко моя. ІВАН ДАНИЩУК Матеріал з cайту "Відправна точка — Шупорка".
|
||||||||||||
|
Візиткою Борщівщини є вишиванка |
||||||||||||
|
||||||||||||
|
Зимовi святкування у Шупарцi |
||||||||||||
|
||||||||||||
