|
 Архикатедральний собор Св. Юра у Львові,
греко-католицький собор Галицької митрополії, до 1817 при монастирі
Чину св. Василія Великого, бароково-рококовий монументальний
архітектурний ансамбль з виразними національними рисами (1744—1762).
Вважається головною святинею греко-католиків.З 1998 року Собор разом
із Ансамблем історичного центру Львова належить до Світової спадщини
ЮНЕСКО.История:
Історія та опис
Складається з бароккового
собору (1745—1770) з дзвіницею (дзвін з 1341), рококової з
класицистичними портиками митрополичої палати (1761—1762), будинків
капітули, тераси з двораменними сходами, ажурної огорожі довкола
соборового подвір'я з двома брамами в подвір'ї (1771) та мурів, що
обводять капітульні будинки і владичий сад (1772).
Собор Св. Юра положений серед зелені на горбовині, домінує над
містом. За традицією собор поставлений на місці дерев'яної церкви й
оборонного монастиря, закладених за князя Лева бл. 1280. Після
зруйнування обох цих споруд Казимиром III (1340) на тому місці була
зведена мурована триапсидна, чотиристовпна церква-базиліка
візантійського типу, побудована 1363—1437 архітектором Дорінґом за
архімандритів Євтимія і Лаврентія (1738—1744). За митрополита
Атанасія Шептицького її розібрано й 1744—1764 побудовано сучасний
собор з комплексом будинків за проектом і під доглядом до 1759
архітектора Бернарда Меретина, закінчено 1764 архітектором і
скульптором С. Фасінґером за митрополита Лева Шептицького.
Оздоблення і розмалювання інтер'єру тривало до 1780 і далі.
Собор Св. Юра закладений на грецькому рівнораменному хресті з
чотирма каплицями між раменами хреста й мініатюрними банями під
покрівлею, у центрі з великою банею на широкому барабані, що
спирається на попружні арки. Угорі споруда охоплена карнизом.
Численні пілястри, парні (на барабані) і подвоєні на стінах собору,
увінчані кам'яними рококовими ліхтарями, надають будові стрункости.
На вході до катедри побудовані паристі сходи з рококовою ажурною
балюстрадою, оздобленою вазами та путами. На фасаді обабіч головного
входу статуї митрополитів Атанасія і Лева, над входом балкон, високе
вікно, причілок з гербовим щитиком Шептицьких й аттікою, завершеною
кінною статуєю св. Юрія-Змієборця роботи сілезького скульптора
Йогана Пінзеля. Подвір'я перед катедрою замикають дві рококові брами,
прикрашені алегоричними постатями, що символізують Віру й Надію та
Церкву Риму і Церкву Греції.
Інтер'єр собору розписував С. Фабянський (1876), М. Радивилівський
виконав велику композицію «Архиєрей» і «Появу апостолам», М.
Смуглевич — завівтарну композицію «Проповідь Христа» і «Христос-Пантократор»
у бані, Л.Долинський — намісні ікони, овальні ікони пророків і 16
сцен празничків. Скульптурні обрамування двох вхідних воріт і
оздоблення входів та численні ліхтарі належать М.Філевичу. М.Осінчук
1942 виконав заг. консервацію і розмалювання стін та відчищення
образів. При будові комплексу працювали різні мистці в різних стилях:
барокко, рококо, класицизм, проте вони зуміли досягти органічної
синтези бароккової архітектури і скульптури, деталів химерної
рококової орнаментики карнизів, балюстрад, аттік, капітелів,
скульптур, ваз, сходів, портиків, підпорядковуючи всі складові
елементи цілості на подобу образотворчої культури тогочасної Европи.
Після ув'язнення Української Греко-Католицької ієрархії з
Митрополитом Йосифом Сліпим на чолі і незаконного «Собору
Греко-Католицької Церкви 8—10 березня 1946 р.» собор передано
православній архієпархії в юрисдикції московського патріархату.
В серпні 1990 Собор Св. Юра був повернутий щойно легалізованій УГКЦ.
Материал из Вікіпедії
— вільної енциклопедії |
