”жгород

Ђѕанорама ”жгородаї ‘ото HedgeHog6198 из аьбома Ђ”жгородї на яндекс.‘отках

”́жгород (пол. Użgorod, рос. ”жгород, н≥м. Ungwar, англ. Uzhhorod) Ч м≥сто на р≥ц≥ ”ж, адм≥н≥стративний центр «акарпатськоњ област≥ та ”жгородського району.

Ќазва

—учасна назва Ђ”жгородї говорить сама за себе: м≥сто-град над р≥кою ”ж. Ќа думку б≥льшост≥ вчених-досл≥дник≥в р≥чка ”ж (до реч≥, на територ≥њ —ловаччини, через ¤ку вона прот≥каЇ, р≥чка носить назву Ч ”г) не маЇ н≥¤кого в≥дношенн¤ до однойменноњ зм≥њ-вужа. ƒе¤к≥ л≥нгв≥сти вважають, що оск≥льки територ≥¤ краю знаходилас¤ п≥д болгарським впливом, то назва р≥ки походить в≥д сл≥в Ђугольї, ¤к вуг≥лл¤, та Ђуголї, ¤к кут, а також в≥д слова Ђузокї, ¤к вузький, маючи на уваз≥ вузьку долину р≥чки ”ж, а ≥нш≥ досл≥дники стверджують, що Ђ”жї походить в≥д турецьких сл≥в Ђунгї, Ђонгї, що перекладаЇтьс¤, ¤к Ђправийї, ще де¤к≥ стверджують що назва походить в≥д старотюркського слова Ђузї, ¤ке перекладаЇтьс¤ ¤к Ђводаї.

 л≥мат, положенн¤ та рельЇф

ћ≥сто розташоване на висот≥ приблизно 120 м в передг≥р'¤х  арпат на р≥чц≥ ”ж (10,5 км). “еритор≥¤ м≥ста становить близько 40 кв.км. Ќайвища точка ”жгорода - гора ¬елика ƒайбовецка - 224 м. ѕлоща зелених масив≥в ≥ насаджень складаЇ 1574 га, кр≥м цього, ”жгород з ус≥х бок≥в оточений л≥сами. ѕрот¤жн≥сть м≥ста з п≥вноч≥ на п≥вдень - 7 км, з≥ сходу на зах≥д - 5 км. «начну частину площ≥ м≥ста становить правобережна частина (—таре ћ≥сто), ¤ка дещо б≥льша л≥вобережноњ . Ѕереги р≥чки ”ж пов'¤зують 7 мост≥в: 6 п≥шох≥дно-транспортних ≥ 1 зал≥зничний.
 л≥мат - пом≥рно-континентальний, з теплим л≥том ≥ м'¤кою зимою.
 

≤стор≥¤

”же в давнину на територ≥њ ”жгорода були поселенн¤, найдавн≥ш≥ з ¤ких нараховують понад 100.000 рок≥в. ѕрот¤гом давн≥х в≥к≥в через територ≥ю сучасного м≥ста пройшло чимало племен ≥ народ≥в: кельти, авари, дак≥йц≥, сармати, бургунди, але найб≥льш в≥домими з перших св≥домих засновник≥в ужгородського поселенн¤ були слов'¤ни. ќдне з њх племен, б≥л≥ хорвати, в друг≥й половин≥ I тис¤чол≥тт¤ заселило район сучасного ”жгорода.
ѕрот¤гом стол≥ть ≥сторично склалис¤ три центри м≥ста Ч «амкова гора, –адванка, √ор¤ни. ј вже п≥зн≥ше перевага поступово перейшла до б≥льш укр≥пленого району на «амков≥й гор≥. ” IX стол≥тт≥ укр≥плене городище-замок перетворилос¤ у ранньофеодальне м≥сто-поселенн¤, ¤ке стало центром новоутвореного слов'¤нського кн¤з≥вства очолюваного легендарним кн¤зем Ћаборцем. Ќа заход≥ кн¤з≥вство Ћаборц¤ межувало з ¬еликоморавським кн¤з≥вством, а на п≥вдн≥ Ч з ѕершим Ѕолгарським царством. Ќе виключена можлив≥сть, що ”жгородське городище могло входити до њх складу. ” 903 роц≥ угорськ≥ племена, п≥д кер≥вництвом своњх сакрального вожд¤ јлмоша та в≥йськового вожд¤ јрпада прот¤гом чотирьох дн≥в штурмували фортецю √унгвар, у ¤к≥й оборон¤вс¤ кн¤зь Ћаборець з≥ своњми воњнами. јле сили були нер≥вн≥, ≥ кн¤зь та його в≥йсько були перебит≥. —аме городище було спалено, та через де¤кий час знову в≥дбудоване вже новими господар¤ми. ѕ≥сл¤ приходу угорц≥в навколо замку починаЇ розбудовуватис¤ ≥ розширюватис¤ м≥стечко. ” 1086 роц≥ ”жгород був атакований половц¤ми хана  утеска та вз¤ти його вони не змогли.
” 1241Ч1242 роках татаро-монгольськ≥ племена п≥д кер≥вництвом хана Ѕату спалили м≥сто. Ќове м≥сто (”нгуйвар) Ч Ќовий ”жгород за наказом угорського корол¤ Ѕейли IV, у 1248 роц≥ будують на новому м≥сц≥, у сучасному м≥крорайон≥ √ор¤ни. “ут також збудували нову фортецю ≥ поруч нењ церкву (√ор¤нська ротонда). ” 1290 роц≥ новим господарем м≥ста стаЇ канцлер ”горського корол≥вства Ч ќбо ќмодей. ѕ≥д час феодальних м≥жусобних в≥йн на початку XIV стол≥тт¤, значних руйнувань зазнав ≥ ”жгород. ” 1312 роц≥ новим господарем м≥ста-фортец≥ став ѕетро ѕете, ¤кий вже у 1315 роц≥ п≥дн≥маЇ повстанн¤ проти корол¤, ¤ке через два роки було придушене. ” 1318 роц≥ м≥сто одержало нових господар≥в Ч ≥тал≥йських граф≥в ƒругет≥в, ¤к≥ волод≥ли ним прот¤гом 360 рок≥в. ‘≥л≥п ƒругет будуЇ нову кам'¤ну фортецю на м≥сц≥ сучасного замку. –азом ≥з замком розбудовувалось ≥ м≥сто. ” 1384 роц≥ Ч завершилос¤ буд≥вництво нового замку, а також була в≥дкрита перша в м≥ст≥ школа. ”же в 1430 роц≥ ”жгород одержуЇ прив≥лењ в≥д корол¤ ≥ оф≥ц≥йно пишетьс¤ Ђѕрив≥лейоване м≥сто ”жгородї.
” 1514 роц≥, п≥д час великого повстанн¤ п≥д проводом ƒьорд¤ ƒож≥, м≥сто було повн≥стю зруйноване. ј п≥сл¤ поразки угорц≥в у битв≥ з турками в 1526 роц≥ б≥л¤ ћогача, ”горське корол≥вство було розд≥лене на три частини: 1.“ранс≥льванське кн¤з≥вство; 2.÷ентральна ”горщина п≥д владою турк≥в; 3.«ах≥дна ≥ ѕ≥вн≥чна ”горщина п≥д владою австр≥йських √абсбург≥в. ћ≥сто ”жгород на тривалий час стаЇ ареною м≥жусобних боњв. “ак у 1538 роц≥ ”жгород в≥д≥йшов до “ранс≥льван≥њ, а уже в 1540 роц≥ його зайн¤ли австр≥йськ≥ в≥йська. ” 1564 роц≥ м≥сто знову було атаковане транс≥льванськими в≥йськами.
Ќов≥ господар≥ графи ƒругети зм≥цнили роль м≥ста, ¤к економ≥чного та торговельного центру. ” цей час в≥дбулис¤ так≥ под≥њ ¤к: перебудова замку, буд≥вництво нових церков. «береглас¤ з того часу ≥ Ђѕечатка м≥ста ”жгорода. 1675 р≥кї, на ¤к≥й зображено герб м≥ста: щит ≥з двома виноградними лозами, а на них три листки ≥ два грона винограду, що вказувало на основне зан¤тт¤ його мешканц≥в. ƒо реч≥, у 1631 роц≥ у м≥ст≥ було 10 вулиць, 206 кр≥посних двор≥в, 32 двор¤нськ≥ маЇтки; а всього загальна к≥льк≥сть жител≥в Ч 1200 чолов≥к. ѕрот¤гом XVIЧXVII стол≥ть в ”жгород≥ ≥снувало багато рем≥сничих цех≥в: шевський, гончарний, стол¤рний, бондарний. ” цей пер≥од м≥сто було вт¤гнуто в рел≥г≥йну боротьбу м≥ж реформатською “ранс≥льван≥Їю ≥ католицькою јвстр≥Їю. ” 1610 роц≥ в м≥ст≥ дом≥нувала католицька церква. ” 1619 роц≥ ”жгород знову захоплюють протестантськ≥ в≥йська “ранс≥льван≥њ. ѕ≥сл¤ дес¤тил≥тнього правл≥нн¤ реформатськоњ влади в м≥сто повернулис¤ католики на чол≥ з графом ƒругетом. —аме в цьому роц≥, 1646, в ”жгородському замку було з≥брано 63 православних св¤щенник≥в ≥ п≥д ег≥дою ¬атикану проголошено ”жгородську ун≥ю та утворено греко-католицьку церкву на «акарпатт≥.
” 1707 роц≥ ”жгород був резиденц≥Їю кер≥вника нац≥онально-визвольноњ в≥йни угорського народу ‘еренца II –акоц≥. ¬загал≥, ”жгород XVIII стол≥тт¤ славивс¤ своњми ¤рмарками. —юди прињжджали купц≥ ≥з —ловаччини, Ќ≥меччини, ”горщини, ћолдав≥њ, ѕольщ≥, √рец≥њ, –ос≥њ. ” цей час було збудовано ц≥лий р¤д винних п≥двал≥в ≥ склад≥в у район≥ «амковоњ та ƒайбовецькоњ г≥р. ” к≥нц≥ XVIII стол≥тт¤ починаЇ розбудовуватис¤ ≥ л≥вобережна частина м≥ста, де селилис¤ б≥дн¤ки. ј ось дл¤ початку XIX стол≥тт¤ характерний економ≥чний розмах. Ќа «акарпатт≥ почав розвиватис¤ кап≥тал≥зм, хоча ≥ в рамках феодал≥зму, з'¤вилис¤ перш≥ фабрики, внасл≥док чого площа м≥ста значно зб≥льшилась. ” 1837 роц≥ в ”жгород≥ нараховувалос¤ 36 вулиць.

Ќайб≥льший вплив на ”жгород ≥з пол≥тичних под≥й XIX стол≥тт¤ справила угорська революц≥¤ 1848Ч1849 роках 27 березн¤ 1848 роц≥ в

Ђ”жгород...¤кий в≥н Ї :)ї ‘ото innuliya  из аьбома Ђќдин день в ”жгород≥....ї на яндекс.‘отках

м≥ст≥ оф≥ц≥йно було в≥дзначено поваленн¤ монарх≥њ в ”горщин≥. ƒл¤ придушенн¤ революц≥њ √абсбургський абсолютизм покликав на допомогу арм≥ю царськоњ –ос≥њ. Ѕудучи не в силах протисто¤ти њм, визвольна в≥йна потерп≥ла поразку. ћонарх≥¤ була знову в≥дновлена. ” 1849 роц≥ ”жгород став центром –уського округу, нового територ≥ального утворенн¤ в јвстр≥йськ≥й ≥мпер≥њ, але вже в 1850 роц≥ воно було л≥кв≥довано. ” 1863 роц≥ Ч була в≥дкрита перша друкарн¤ з украњнським шрифтом. ” 1869 роц≥ в ”жгород≥ д≥¤в перший на «акарпатт≥ л≥сопильний завод, у 1872 роц≥ почала працювати перша зал≥зниц¤: ”жгород-„оп. ” 1886 роц≥ побудована меблева фабрика Ђћундусї. ” 1897 роц≥ з'¤вивс¤ перший телеграфний зв'¤зок ”жгород-Ѕудапешт, а в 1902 роц≥ була здана в експлуатац≥ю перша ”жгородська електростанц≥¤.
ѕерша св≥това в≥йна спов≥льнила темп розвитку м≥ста. 12 с≥чн¤ 1919 року полк чехословацьких лег≥онер≥в зайн¤в правобережну частину м≥ста, л≥вобережна ж залишилас¤ п≥д владою ”горщини. ј 10 вересн¤ 1919 року «акарпатт¤ оф≥ц≥йно ув≥йшло до складу „ехословацькоњ республ≥ки, а ”жгород став адм≥н≥стративним центром краю. —аме в часи „ехословацькоњ республ≥ки м≥сто отримало сучасну арх≥тектурну довершен≥сть. јле за ¬≥денським арб≥тражем в≥д 2 листопада 1938 року ”жгород був переданий ”горщин≥. ћ≥сто за часи фашизму перетворилос¤ у в≥йськовий таб≥р угорськоњ арм≥њ. ” 1941 роц≥ ”горська держава, до складу ¤коњ входило ≥ «акарпатт¤, вступила у другу св≥тову в≥йну. ƒо к≥нц¤ 1944 року боњ п≥д≥йшли до ”жгорода. ¬≥йна не принесла м≥сту ¤ких-небудь ≥стотних зруйнувань, хоча привела до значних зм≥н у населенн≥ м≥ста. ” визвольних бо¤х за м≥сто брали участь частини 4-”крањнського фронту, а 27 жовтн¤ 1944 року ”жгород був визволений. Ќовий пер≥од прин≥с у житт¤ краю значн≥ зм≥ни. Ќа околиц¤х ”жгорода будувалис¤ нов≥ п≥дприЇмства ≥ поновлювалис¤ стар≥. Ќов≥ житлов≥ райони зм≥нили обличч¤ м≥ста.

”жгородський замок

Ђ”жгородский замокї ‘ото lutikmoy  из аьбома Ђ«акарпатьеї на яндекс.‘отках

≤стор≥¤ власне середньов≥чного замку нараховуЇ понад тис¤чу рок≥в. ѕрот¤гом стол≥ть замок неодноразово перебудовувавс¤ у в≥дпов≥дност≥ з вимогами фортиф≥кац≥њ середньов≥чч¤., так що до наших дн≥в в≥д найдревн≥ших споруд його збереглась лише частина фундаменту, сл≥ди ¤кого можна бачити в п≥дземелл¤х, та ще фрагменти карниз≥в з романським орнаментом. ќсновна споруда в≥дноситьс¤ до XIV ст. ¬к≥нц≥ ’ --на початку ’≤ стол≥тт¤, коли р≥внинна частина «акарпатт¤ п≥дпала п≥д владу ”горського корол≥вства, в ”жгород≥ будуЇтьс¤ кам¤ний замок ¤к адм≥н≥стративний центр ком≥тату ”нг. ÷е вже була могутн¤ оборонна споруда, про силу ¤коњ св≥дчить той факт, що в 1086 роц≥ п≥д час наб≥гу половецькоњ орди п≥д верховодством хана  утеска, ¤ка прорвалась через  арпатськ≥ перевали в ƒунайську низовину, ”жгородський замок коч≥вники вз¤ти не змогли.
¬ пер≥од, коли замок перебував у волод≥нн≥ роду ƒругет≥в (1322 Ч 1691роки), у фортиф≥кац≥йному мистецтв≥ в≥дбувалис¤ велик≥ зм≥ни, викликан≥ головним чином по¤вою нових вид≥в зброњ, ≥ в першу чергу зброњ вогнепальноњ. ÷е все вимагало докор≥нноњ реконструкц≥њ замку, ¤ка була зд≥йснена в к≥нц≥ XVI ст. з використанн¤м найнов≥тн≥ших дос¤гнень фортиф≥кац≥йного мистецтва ™вропи. ¬ ”жгородському замку за проектом ≥тал≥йських ≥нженер≥в було проведено певну реконструкц≥ю з метою посиленн¤ його обороноздатност≥ Ч було вимуровано б≥льш м≥цн≥ ст≥ни на певн≥й в≥дстан≥ в≥д палацу, на кожному роз≥ споруджено

ромбовидний баст≥он, висунутий за л≥н≥ю квадрата ст≥н, ¤к≥ ми бачимо ще й сьогодн≥, що значно посилювало ефективн≥сть оборони замку з допомогою артилер≥њ, встановленоњ на майданчиках баст≥он≥в. Ќад входом у замковий палац у вигл¤д≥ барельЇфа вис≥чена на кам'¤н≥й плит≥ чотири дрозди Ч герб ƒругет≥в.

«амок маЇ форму неправильного чотирикутника з баст≥оном на кожному роз≥. Ѕаст≥они виступають трохи вперед, що дало можлив≥сть усп≥шно вести фланговий б≥й. Ќа баст≥онах, висота ¤ких дос¤гаЇ 10-15 м, розм≥щувалис¤ гармати, ¤к≥ тримали п≥д обстр≥лом п≥дступи до замку. ƒл¤ посиленн¤ м≥цност≥ баст≥он≥в роги њх викладен≥ квадратами з б≥лого каменю. «амок здаЇтьс¤ майже неприступним. Ќеприступн≥сть його особливо п≥дкреслена з п≥вн≥чноњ сторони масивною гладдю високих ст≥н, позбавлених нав≥ть б≥йниць. —т≥ни побудован≥ в основному з каменю. ѕ≥вн≥чну частину замку захищав к≥льовидний баст≥он. « трьох стор≥н замок оточуЇ глибокий р≥в (8-10 м), через ¤кий було перекинуто п≥дйомний м≥ст. ƒо наших дн≥в збереглись створи дл¤ ланцюг≥в, при допомоз≥ ¤ких м≥ст п≥дн≥мавс¤.
Ќавпроти головних в'њздних вор≥т, в п≥вн≥чно-сх≥дн≥й частин≥ «амковоњ гори, на краю обривистого схилу, стоњть замковий палац Ч сувора двоповерхова будова пр¤мокутноњ форми з XVI ст., на кожному роз≥ ¤коњ квадратна вежа. Ќа верхньому поверс≥ веж, товщина ст≥н ¤ких с¤гаЇ 2,5-3 м, видно темн≥ отвори б≥йниць. ¬ фортиф≥кац≥йн≥й систем≥ замку палац, в≥н же ≥ цитадель, займав дом≥нуюче положенн¤. ” випадку проникненн¤ ворога у дв≥р замку, захисники його могли усп≥шно продовжувати оборону з палацу, у ¤кого була добре продумана система оборони Ч з трьох стор≥н палац був оточений глибоким ровом, через ¤кий у сх≥дн≥й частин≥ був перекинутий п≥дйомний м≥ст, ¤кий в раз≥ п≥дйому закривав отв≥р вор≥т. ѕри спорудженн≥ замкового палацу буд≥вельники врахували рельЇф м≥сцевост≥, ¤кому в фортиф≥кац≥йн≥й систем≥ палацу в≥дводилась важлива роль Ч сам палац ¤вл¤Їтьс¤ н≥би продовженн¤м схилу «амковоњ гори, на ¤кому в≥н стоњть.
ѕ≥вн≥чна частина палацу зведена пр¤мо над пр≥рвою, ¤кий наст≥льки стр≥мкий, що ворог н≥ разу не насм≥лювавсь штурмувати замок з п≥вн≥чноњ сторони. ¬ замковому палац≥ Ї простор≥ п≥дземн≥ каземати, ¤к≥ в мирний час служили коморами, а п≥д час облоги замку Ч сховом. ¬ п≥дземелл≥ була також в'¤зниц¤ та камера катувань. ‘асади декорован≥ б≥локам'¤ним ренесансним обрамленн¤м, що частково збереглось до наших дн≥в. ѕалац маЇ внутр≥шн≥й затишний дворик, де знаходивс¤ колод¤зь, видовбаний в скел≥, воду ¤кого захисники замку вживали п≥д час тривалих облог. ¬ товстих ст≥нах палацу Ї потайн≥ ходи, по ¤ких можна було потрапити з одного поверху на ≥нший непом≥ченим. Ћегенда розпов≥даЇ ≥ про потайний х≥д, ¤кий з'Їднував замок ≥з зовн≥шн≥м св≥том.
” 1775 роц≥ замок був переданий ≥мператрицею ћар≥Їю-“ерез≥Їю ћукач≥вськ≥й Їпарх≥њ. ¬ цей пер≥од проводитьс¤ незначна перебудова замку, в результат≥ ¤коњ знищуЇтьс¤ рицарський зал. Ќин≥ у замку розм≥щуЇтьс¤ краЇзнавчий музей.

√ор¤нська ротонда

Ќа одному ≥з семи пагорб≥в ”жгорода виситьс¤ прекрасний арх≥тектурний тв≥р Ч √ор¤нська ротонда. Ќевеличка кругла церква, що розташувалась поблизу середньов≥чних руњн аристократичного палацу, вже к≥лька стол≥ть радуЇ око своЇю ориг≥нальн≥стю.
 ругла церква або ж ротонда (Ђrotundaї з ≥тал≥йськоњ мови Ч кругла будова), що сьогодн≥ знаходитьс¤ у м≥крорайон≥ ”жгорода Ч √ор¤ни, досьогодн≥ викликаЇ багато запитань щодо њњ походженн¤ ≥ в≥ку.
“реба сказати що досл≥джен¤ ротонди почалос¤ не тепер, а ще на початку ’’ стол≥тт¤, коли схож≥ науков≥ роз¤сненн¤ щодо круглих церков охопили ≥сторичн≥ школи ™вропи. ƒо пол¤ зору досл≥дник≥в потрапила ≥ церква —в. јнни в √ор¤нах. —аме в цей час «акарпатт¤ входило до складу јвстро-”горськоњ ≥мпер≥њ, тому не дивно що першими досл≥дниками були угорськ≥ науковц≥. ѕ≥сл¤ проведеноњ реставрац≥њ церкви у 1911 роц≥, тод≥шн≥ вчен≥ змогли побачити матер≥ал з ¤кого зведено ст≥ни ротонди. —хож≥сть матер≥алу побудови ≥з матер≥алом замкових романських ст≥н привело њх до одного висновку √ор¤нська церква в≥дноситьс¤ до ’-’≤ ст.
ќднак з переходом краю до складу „ехословацькоњ республ≥ки, в ¤к≥й ≥сторична школа сто¤ла на висот≥ завд¤ки державн≥й п≥дтримц≥, досл≥дженн¤ ротонди набирають ще б≥льших оберт≥в..
” 1921 роц≥ виходить публ≥кац≥¤ досл≥дника ћ.Ќовак≥вського, де стверджуЇтьс¤ про в≥зант≥йський вплив на арх≥тектурний стиль церкви. ≤нший ≥сторик ‘.«аплетал в≥дносить час побудови до XIV ст., а буд≥вничим на думку досл≥дника м≥г бути под≥льський кн¤зь  ор¤тович. ≤сторик ≤. рал в≥дносив церкву —в. јнни до арх≥тектурних споруд ≤’ ст. ¬еликоморавськоњ держави. ¬≥домий л≥тератор ¬.ѕачовський безапел¤ц≥йно стверджував, що ротонда збудована в стил≥ храм≥в ≥з √аличини, бо в≥домо, що фундаменти таких же ротонд в≥днайден≥ у √алич≥, ¬олодимир≥-¬олинському ≥ ’олм≥ [ƒжерело?]. ƒосл≥дник Ївропейськоњ культури ¬.«алозецький шукав пор≥вн¤льний стиль круглих церков на Ѕалканах, де Ї чимало романських ротонд ’≤-’≤≤ ст. ≤нший в≥домий досл≥дник церковноњ арх≥тектури ¬.—≥чинський п≥сл¤ узагальнюючих досл≥джень приходить до висновку, що ротонда в≥дноситьс¤ до ’ ст. ≥ була збудована слов'¤нськими буд≥вничими п≥д впливом в≥зант≥йськоњ арх≥тектурноњ школи. “реба надати належне —≥чинському, в≥н чи не вперше звернув увагу на буд≥вельний матер≥ал ≥ кладку древньоњ церкви.
Ќовий етап досл≥джень розпочавс¤ у рад¤нський пер≥од. ќдним з перших досл≥дник≥в був √.Ћогвин, ¤кий в≥дн≥с час побудови ротонди до ’≤≤≤ ст., ≥ в≥дзначив у своњй прац≥, що, мабуть, у њњ буд≥вництв≥ брали участь арх≥тектори з √аличини. ј ось в≥домий закарпатський ≥стоик ѕ.—ова доводить нову думку про побудову круглоњ церкви у пер≥од ’≤≤ ст, монахами ордену —в. ѕавла. Ќаприк≥нц≥ 60-х рок≥в угорськ≥ досл≥дники (¬.√ервес-ћолнар) особливо зац≥кавилис¤ ротондами ѕанон≥њ. ¬они зробили узагальнююч≥ досл≥дженн¤ ≥ д≥йшли до висновку, що √ор¤нська ртонда маЇ близьких Ђродич≥вї серед двох ротонд в угорських селах  ≥сомбор,  орчо. ќднаков≥ геометричн≥ форми, буд≥вельний матер≥ал все це навело на думку об'Їднати ц≥ три церкви в один арх≥тектурний р¤д ≥ см≥ливо говорити про дату побудови ’≤ ст.
—ьогодн≥ √ор¤нська церва —в. јнни це шестикутна будова в товщу ст≥н ¤коњ вр≥зано ш≥сть навп≥вкруглих н≥ш ≥з трьома в≥кнами, зверху на будов≥ лежить полегшений тамбур ≥з ш≥стьма в≥кнами. “а чи не найприваблив≥шим Ї те що внутр≥шн≥ ст≥ни розписан≥ у ’≤≤≤ ст. художниками в стил≥ ≥тал≥йськоњ ранньоренесансноњ школи ƒжотто.

¬≥дом≥ ужгородц≥

≤ван ќрлай ( 1771 - 1829 ), ѕетро Ћод≥й ( 1764 - 1829 ), ¬асиль  укольник ( 1765 -1821 ), ћихайло Ѕалуд¤нський ( 1769 - 1847 ) ... ¬ ”жгород≥ навчавс¤ та жив јвгустин ¬олошин -прем'Їр-м≥н≥стр автономного ур¤ду  арпатськоњ ”крањни, а в 1939 в≥н став президентом ц≥Їњ держави, √ерой ”крањни (посмертно). ƒе¤кий час в м≥ст≥ проживали рос≥йська есерка  атерина Ѕрешко-Ѕрешковська ≥ перша в≥конавиц¤ рол≥ Ќезнайомки у драм≥ ќ. Ѕлока ЂЌезнайомкаї Ћ≥д≥¤ —тепан≥вна ѕанкратова/≤ль¤шенко/,∆или ≥ працювали:професор јлександер ‘единец, скрипаль ћихаило  оппельман, народн≥ артисти ”крањни, хореографи Ч  лара Ѕалог та ћихайло —усл≥ков, народний вчитель ”крањни, почесний громад¤нин м≥ста - «олтан ∆оффчак, заслужений вчитель ”крањни «олтан Ѕакон≥й, актор ≥ педагог Ћев Ћуцкер, м≥м ≥ художник ћихайло ћ≥льмейстер, письменики: ≤ван „ендей, ‘ел≥кс  рив≥н, поети: ѕетро —кунць, ƒмитро  рем≥нь, Ћюдмила  удр¤вська, в с. √ор¤ни (нин≥ входить в меж≥ ”жгорода) народивс¤, а п≥зн≥ше жив в ”жгород≥, украњнський письменник ћихайло “омчан≥й ≥ його син архитектор ћихайло “омчан≥й. ’удожники …осиф Ѕокшай, јдальберт Ёрдел≥, ‘едор ћанайло, јнтон  ашшай, √аврил √люк, ¬асиль —вида, ¬олодимир ћикита, ѕавло Ѕедзир ≥ ‘еренц —еман. ‘отохудожники ¬олодим≥р –Їпк≥н, ќлекс≥й ѕопов, ¬олодим≥р Ѕалега, ћихайло ѕал≥нчак. ¬ ”жгород≥ народивс¤ рад¤нський футбол≥ст й тренер угорського походженн¤ …ожеф —або, рад¤нський та угорський художник Їврейського походженн¤ Ўандор «≥херман.

ћатер≥ал з ¬≥к≥пед≥њ Ч в≥льноњ енциклопед≥њ.