Зарваниця

село Теребовлянського району Тернопільської області. Розташоване на заході району, на лівому березі річки Стрипа. Центр сільради, якій також підпорядковане село Сапова. До Зарваниці приєднано хутір Раків Кут. Населення — 305 осіб (2003).Поштове відділення — Вишнівчицьке.

Для християн усього світу Зарваниця добре відома чудотворною іконою і цілющим джерелом, біля якого з'являлася Божа Матір. Зараз на цьому місці споруджено комплекс церковних споруд, що належать Українській Греко-Католицькій Церкві.

Легенда про заснування

Є кілька версій щодо назви села. За народними переказами, початки зародження Зарваниці пов'язуються з появою чудотворної ікони Богоматері. Місцина над Стрипою стала надійним прихистком християнства під час наступу монголів на терени Русі-України. Коли у 1240 році був дощенту зруйнований Київ, уцілілі монахи почали втікати на захід.

Легенда розповідає:

Один із київських ченців чудом врятувався від ворожих наїзників і опинився на галицькому Поділлі в лісах над рікою Стрипою. Довге скитальство та нестерпний голод так знесилили його, що, умиротворений надією на допомогу Богоматері, чернець заснув. У сні відкрилась перед ним райська місцина: оповита чарівним серпанком долина, погаптована різнобарвними квітами і освітлена дивним сяйвом. В його блиску з'явилася Мати Божа з двома ангелами, які мали в руках білі лілії. Чернець упав перед Пречистою Дівою Марією на коліна. Вона із усміхом подала йому в руки край свого омофора. Пробудившись, побачив чудову долину, оточену віночком густого лісу. Раптом у росяній траві засвітилося джерело чистої води, а над ним спалахнула небесним промінням ікона Пресвятої Діви Марії з малим Ісусом на руках. Чернець пригадав сон і склав поклін Пречистій. Це місце, де зарвав його сон, назвав Зарваницею. Згодом він збудував біля кринички каплицю і примостив у ній ікону Богоматері. Сюди, почувши про чудо, почали приходити люди і поселятися. З роками у затишному видолинку виросли церква і монастир, селянські обійстя. Так почалася Зарваниця.

Історія

Археологічні знахідки

По­близу Зарваниці виявлено археологічні пам'ятки культури кулястих амфор.

У книзі А. Мельника про археологічні знахідки написано, що «властитель села, п. Роман Охоцький робив розкопки за двором в стороні цвинтаря, де сьогодні дерев'яний хрест, та там викопав кам'яну домовину, а в ній людський кістяк та камінний топірець. Ці археологічні здобутки подарував до музею гр. Дідушицьких у Львові.»

Польський період

Перша письмова згадка про село датується 1458 роком. Архівні документи XVIII століття підтверджують, що Зарваниця обіймала нинішній Вишнівчик і Полісюки. Населений пункт розвивався і став містечком. Для його захисту від турецьких нападників було викопано із висипаним високим валом рів, який з'єднував Стрипу, і споруджено в'їзну браму. Збереглися письмові свідчення про існування у середні віки мурованого замку, який був на присілку Полісюки. Його руїни ще досі можна побачити.

У 1662—1688 рр. Зарваницю кілька разів стустошували турки і татари. Вони спалили селянські оселі, церкву і монастир. Багатьох людей було вбито, захоплено у полон. Однак ікону Божої Матері вдалося врятувати. Її було перенесено до нової дерев'яної церкви, побудованої в центрі Зарваниці. В ній примостили також чудотворний образ — образ Розп'ятого Спасителя, який коронував в 1742 році львівський митрополит Атаназій Шептицький.

У 1754 р. дерев'яна церква згоріла. На місці, де вона стояла, отець Петро Білинський поставив кам'яний хрест. Того ж року за допомогою тодішнього власника села графа А. Мйончинського завершено спорудження храму Пресвятої Трійці. Її будували із каміння, взятого зі зруйнового татарами замку в Полісюках. Це був четвертий храм з часу заснування Зарваниці і його освятив отець Ілій Білинський.

Австрійський період

До нової церкви урочисто перенесено обидві чудотворні ікони. В 1867 р. заходами пароха о. Профірія Мандичевського урочисто короновано ікону Зарваницької Матері Божої, а старанням кардинала Івана Сімеоді папа Пій IX надав Зарваниці відпустового значення. Відтоді починаються відпустові дні, коли тисячі прочан відвідують це святе місце. В 1894 р. біля джерела вимурувано каплицю

Часто відвідував Зарваницю майбутній Патріарх Української греко-католицької церкви Йосиф Сліпий. Монастир мав також свій водяний млин і пекарню, опікувався бідними людьми.

Радянський період

У 1944 р. було спалено дерев'яну монастирську церкву, знищено через два роки монастир, а в 1961 р. — каплицю. Джерело обгородили колючим дротом. Ставили міліційні заслони у відпустові дні. Однак у лісі та в хатах проводилися підпільні богослужіння. В 1975 р. завідателем поруйнованої більшовиками церкви у Зарваниці був призначений отець-митрат Василь Семенюк. Він із благословення митрополита Володимира Стернюка, працюючи душпастирем у катакомбних церквах, водночас став керівником підпільної духовної семінарії. Так тривало аж до кінця 80-их років ХХ століття.

Період Незалежності

З благословення архиєрея Михаїла Сабриги отець-митрат Василь Семенюк при активній участі парафіян і семінаристів відбудував у 1991 р. капличку біля джерела, відремонтував знищену церкву, спорудив біля неї велику каплицю, у якій відправляються під час відпустів богослужіння, а також Хресну дорогу. Зведено реколекційний будинок, де проводять реколекції священики багатьох єпархій, семінаристи, родини, молодь, діти.

Відбудовуються Святотроїцький монастир Студійського Уставу та монастирська церкв

Пам'ятки

Є церкви Пресвятої Трійці (1754; кам'яна), Благові­щення, Собор 3арваницької Матері Божої (2000, мурована; архітектор М. Нетриб'як, конст. Т. Григель), дзві­ниця, Святотроїцький монастир Студійського уставу (2001) та монастирська церква Різдва Пресвятої Бо­городиці (2002; дерев'яна), капличка (1991), скульптурна композиція 3арваницької Матері Божої (2000; скульптори О. Маляр, Д.Пилипяк; архітектор Д.Чепіль), Хресна дорога. Спорудження й облаштування Зарваницького духовного центру триває.

Головні пам'ятники та пам'ятні знаки:

насипано символічну могилу УСС з пам'ятним знаком архангелові Михаїлу; насипано могилу воякам УПА (1993; архітектор Р.Вільгушинський); встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини; кам'яний хрест на місці спаленої 1948 дерев'яної церкви; меморіальну таблицю єпископу Н. Будці (2000).

Персоналії

У 3арваниці народилися: поет і художник В. Гаврилюк, релігійний і громадський діяч І. Гаврилюк, релігійний діяч М. Гаврилюк, фольклорист та етнограф Г. Галька, літераторка А. Головінська-Максимович, професор І. Головінський, публіцист, літератор О. Макогін,  письменник Є. Мандичевський.

Працювали: диригент Н. Вітошинський, літератори М. Кузьмович-Головінська та В. Лімниченко-Мельник, письменник та журналіст Владислав Павлов.

3арваницю відвідували: кардинал Мирослав-Іван Любачівський (1991), архієпископ Володимир Стернюк (1993),глава УГКЦ, кардинал Любомир Гузар (2002) та ін. діячі.

Бібліографія

Про населений пункт видано: книгу А. Мельника «3арваниця» (Рогатин, 1926), Б.Лепкого «До 3арваниці» (Львів, 1938; перевид.), М. Кузьмович-Головінської «3арваниця» (Торон­то, 1971; Тернопіль, 2000), єпископа Тернопільського преосвященного Михаїла Сабриги «Ведуть в 3арваницю дороги» (1995), Б. Андрушківа «3ар­ваниця, святиня землі української» (2000), П. Бубнія «3арваниця» (2002; усі — Т.) та інші.

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.