Збараж

місто у Тернопільській області, центр Збаразького району.

Збараж вiднесено до 39 мiст України з найбiльшою кiлькiстю iсторичних пам’яток.

Розташоване на Волино-Подільській височині, серед гір Медобори на обох берегах річки Гнізна — притоки Серету.

Це спершу волинське, а тепер галицьке місто вперше згадується в літописах під 1211 роком, але задовго до цього місто на р. Гнізна було одним з найбільш укріплених удільних центрів Галицько-Волинського князівства. Відомо, що в 13 ст. місто належало польському королю Лешку Білому (до 1219 р.)

Коли 1474 року під стіни міста підійшла татарська орда, захисники Збаража згоріли разом із фортецею, але не підкорилися. За це татари знищили замок, розібрали навіть мури. Ще раз зруйнували татари місто 1598 року.

З 1636 р. Збараж належав магнатам Вишневецьким — позаяк попередній власник міста, Єжи Збаразький не мав ні дітей, ні спадкоємців.

Найбільше місто відоме подіями періоду Українсько-польської війни 1648-57 рр., а саме облогою 1649 р. Тоді війська Б.Хмельницького взяли в облогу сильний польський гарнізон у Збаражі. На допомогу оточеним вийшла добірна армія, очолена самим королем Яном ІІ Казимиром. Гетьман атакував поляків під Зборовим (це недалеко від Збаража) і мало не взяв короля в полон. На заваді став союзник Хмельницького, кримський хан Іслам-Гірей III, що пригрозив переходом на бік Яна Казимира, якщо бойові дії не будуть припинені. Результатом став Зборівський договір, за яким реєстр козацького війська було скорочено з 60 до 40 тисяч, а в складі гетьманської держави залишились Київське, Чернігівське та Брацлавське воєводства. Волинь, Поділля та Полісся залишилися під владою Польщі.

Під мурами Збаразького замку загинув корсунський наказний полковник, уродженець Теребовлянщини С.Мрозовицький (Нестор Морозенко), був тяжко поранений Іван Богун.

1707 року тут побував Петро І спільно з гетьманом Іваном Мазепою.

1772 місто увійшло до складу володінь Габсбургів (згодом - Австрійська, від 1869 — Австро-Угорська) імперія). 1797 ці­сар Франц ІІ підтвердив герб міста - на ньому зобра­жений верхи на коні св. Юрій, який убиває драко­на.

На околицях міста три­вають археологічні розкопки; віднайдені мезолітична стоянка (8 тисяч років до нашої ери), по­селення трипільської, черняхівської, Лука-Райковецької, давньоруської культур, могильник 8-9 ст

Храми

Пам'ятники архітектури:

синагога (1537)

Спасо-Преображенська церква (1600, збудована на місці мо­настиря святого Онуфрія; нині — парафіяльна церква села Залужжя)

костел і монастир отців Бернардинців (1627)

Успенська (1755) та Воскресенська (1764; її фундатор — міщанин-швець Г.Гимонюк) церк­ви.

1887 під час великої пожежі храми були пошко­джені; невдовзі відреставровані.

1990-ті спо­руджена церква святих Петра і Павла, триває будівництво церкви Покрови Пресвятої Богородиці в селищі цукровго заводу.

Збаразький замок 1994 року оголошено Державним історико-архітектурним заповідником.

Пам'ятники

У Збаражі спору­джено пам'ятники: А.Міцкевичу (1898); Богдану Хмельницькому (1954; скульптор Я. Чайка, архітектор В. Скочеляс); I.Франку (1992; скульптор В. Одрехівський); Д.Клячківському (Климу Савуру, 1994; скульптор В. Мельник, архітектор В. Скочеляс); Меморіал слави воїнам, полеглим у німецько-радянській війні (1965; архітектор В.Скочеляс).

Меморіальні таблиці на честь:

виступу І.Франка 1895 на вічі (будинок школи; 1970) 

В грудні 1895 року на центральній площі Збаража відбулося передвиборне віче з участю І.Франка та місцевих дія­чів радикального руху А.Шмигельського. А.Грицуняка, Я.Остапчука. Тут письменник робив доповідь про еміграцію селян, застерігав від неї. Він також порушував питання народної освіти, виборчої реформи, вимагаючи їх докорінної зміни. Вдруге Іван Франко виступив на цій площі 1897 року на передвиборному вічі. З цієї нагоди на вулиці Шевченка перед площею навпроти середньої школи №2 1970 року встановлено ме­моріальну дошку з написом: «На майдані біля школи 26 грудня 1895 року і в червні 1897 року виступав Іван Франко на передвиборних вічах».

та його перебування в місті (будинок Народного Руху; 1991)

полковника Нестора Морозенка (замкова стіна; 1975)

125-річчя «Про­світи» (колишній будинок товариства; 1996)

фундаторів Українського народного дому І. та В. Телев'яків (будинок СШ №1; 1996)

перебування в місті Симона Петлюри (залізничний вокзал; 1997).

Некрополі

На міському цвинтарі поховані УСС, жертви сталінських репресій (перепоховання).

У парку імені Богдана Хмельницького є меморіальний комплекс на честь радянських воїнів, полеглих при визволенні Збаража і прилеглих сіл у березні 1944 р. Поховано понад 680 воїнів. Спочатку вояки були поховані на цвинтарях, у міському парку. У 1984 р. у парку ім. Б. Хмельницького створено меморіальний комплекс, куди перенесені останки воїнів з індивідуальних могил та з цивільного цвинтаря. На комплексі розміщено 32 братські та індивідуальні могили, на яких встановлені лабрадоритові плити з викарбуваними прізвищами.

Персоналії

Відомі діячі міста і Збаражчини: В. і Т. Білинські, о. С.Тесля, Т.Стрільбицький та ін.

У Збаражі народилися:

громадські діячі в діаспорі: Антін Батюк, I.Хрін,

письменник і церковний діяч Н.Верещинський,

польські діячі I. та Ф. Дашинські,

літературознавець і громадський діяч В.Жила,

полковник, перший коман­дуючий УПА Д.Клячківський (Клим Савур),

єпис­коп I.Прашко,

композитор Петро Любович,

актор, режи­сер Я.Стадник;

маляр і карикатурист Томасевич Степан,

живописець Марія Тушицька,

К. та Ф. Сребро, С.Стефановська — одні з праведників народів світу

У місті перебував курфюст Саксонії та король Польщі Август III Фрідріх.

 Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.