|
 «олоч≥в (анг. Zolochiv, пол. Złoczów) - м≥сто., районний центр
«олоч≥вського району Ћьв≥вськоњ обл, розташоване за 64 км в≥д Ћьвова на
автомаг≥страл≥ Ћьв≥в-“ерноп≥ль-”мань. “еритор≥¤ м≥ста становить 9 кв.км,
населенн¤ Ч 25 тис. мешканц≥в.
≤стор≥¤
„ас заснуванн¤ «олочева ≥ походженн¤ назви загубилис¤ у в≥ках. ” часи
давньоруського ѕл≥снеська (15 км в≥д «олочева) на м≥сц≥ «олочева
≥снувало легендарне –адече, ¤ке було зруйновано внасл≥док ворожих
наб≥г≥в на початку XIII ст. ∆ител≥, ¤к≥ залишилис¤ живими, поховалис¤ у
навколишн≥х болотах. “ам вони будували житло, пересувалис¤ ж,
прокладаючи шл¤х за допомогою вбитих у болото дубових палей. “ак
починавс¤ нин≥шн≥й «олоч≥в. Ќа початку XX ст. у м≥ст≥ прокладали
водопров≥д ≥ знайшли от≥ давн≥ "стежки", законсервован≥ у торфовищ≥.
ѕерша письмова згадка про м≥сто, знайдена у арх≥вних документах останн≥м
часом - 1423 р≥к. “од≥ «олоч≥в перейшов в≥д ердењв (в≥домий у √аличин≥
р≥д) до яна ћенжика. ” 1427 роц≥, у часи бо¤рського правл≥нн¤, за
«олоч≥в велась судова суперечка у родин≥ ўечон≥в. « тих час≥в залишивс¤
у м≥ст≥ так званий «олоч≥вський дв≥р - будинок власника м≥ста,
вимуруваний з каменю, котрий б≥льше в≥домий ¤к будинок убогих XVII ст.
—аме тод≥ дв≥р був переданий параф≥¤льному костелов≥ дл¤ оп≥ки над
убогими.
” XV-XVI стол≥тт¤х «олоч≥в живе традиц≥йним м≥ським житт¤м. ¬продовж
цього ≥сторичного пер≥оду м≥сто усп≥шно розвиваЇтьс¤, ≥ незважаючи на
численн≥ татарськ≥ наб≥ги. «олоч≥в був оточений валом ≥ ровом, додатково
захищений фортецею на пагорб≥. ” 1523 роц≥ м≥сто отримуЇ ћаідебурзьке
право. «ручне розташуванн¤ спри¤Ї розвитку торг≥вл≥ ≥ ремесел. —правжн≥м
золотим часом дл¤ «олочева було XVII - початок XVIII стол≥тт¤ - за
родини —обеських у м≥ст≥ будуЇтьс¤ новий замок, закладаютьс¤ монастир≥,
церкви. ¬ той час у «олочев≥ були дв≥ украњнськ≥ церкви, параф≥¤льний
костел, в≥рменська церква, три монастир≥ Ц два латинського обр¤ду ≥
монастир отц≥в ¬асил≥ан.
„ас вн≥с своњ корективи в ≥сторичне обличч¤ «олочева. ¬≥д давнини ще
залишилас¤ церква —в¤того ћикола¤ на л≥н≥њ колишн≥х оборонних вал≥в, з
к≥нц¤ XVI ст., з≥ сл≥дами оборонноњ арх≥тектури, старим хрестом б≥л¤
храму, встановленим на м≥сц≥ в≥втар¤ попередньоњ церкви. ÷ерква —в¤того
ћикола¤ заслуговуЇ особливоњ уваги. ѕеребудова XVIII ст. залишила основу
XVI ст., але в ≥нтер'Їр≥ з'¤вивс¤ ≥коностас традиц≥йноњ тогочасноњ
роботи льв≥вських майстр≥в, з поЇднанн¤м р≥зьбленн¤, скульптури ≥
живопису, а також ориг≥нальним розп'¤тт¤м, що стоњть на земн≥й кул≥ з
прикутими до нього јдамом ≥ ™вою. ≤коностас, фундований кан≥вським
старостою ћиколою ѕотоцьким, був майже повн≥стю знищений у рад¤нськ≥
часи, а у 2002-2003 роках в≥дтворений з поЇднанн¤м старих фрагмент≥в.
÷≥кавим Ї також в≥дреставрований у 2000 роц≥ наст≥нний розпис церкви
початку XX ст., автором ¤кого Ї льв≥вський художник ћодест —осенко,
представник неов≥зант≥йськоњ теч≥њ в украњнському мистецтв≥, стипенд≥ат
митрополита јндре¤ Ўептицького. «а рад¤нськоњ доби у церкв≥ —в¤того
ћикола¤ був атењстичний музей.
« 1772 року «олоч≥в - у склад≥ јвстр≥йськоњ ≥мпер≥њ. јвстр≥йський ур¤д
закриваЇ два монастир≥ латинського обр¤ду. ќдин з них, п≥¤рський,
в≥ддають п≥д церкву украњнськ≥й громад≥. —аме тод≥ в≥дбуваЇтьс¤ обм≥н
м≥ж украњнською ≥ польською громадами (д≥йсний ≥ понин≥). олишн≥й
параф≥¤льний костел стаЇ украњнською церквою, а монастирський Ц
параф≥¤льним костелом. ÷≥ дв≥ сакральн≥ споруди, зведен≥ майже поруч, з
р≥зницею у час≥ майже в стол≥тт¤, з ¤скравими ознаками ренесансу Ц
церква ≥ бароко-костел, додають особливого шарму обличчю м≥ста, що
посилюЇтьс¤ боЇм годинника на веж≥ костелу.
¬асил≥анський монастир у «олочев≥ був закладений ще у 1569 роц≥.
Ќин≥шн≥й монастирський комплекс - один з найц≥кав≥ших серед монастир≥в
XIX- к≥нц¤ XX ст. ”ваги заслуговуЇ коп≥¤ чудотворноњ ≥кони ѕ≥дгорецькоњ
Ѕожоњ ћатер≥ (XVIII ст.), передана у монастир вже п≥сл¤ реставрац≥њ.
«а австр≥йських час≥в на м≥сц≥ колишн≥х оборонних вал≥в закладаютьс¤ так
зван≥ "спацери" - прогул¤нков≥ сквери. ” раков≥ так≥ називають планти,
под≥бн≥ сквери Ї й у ¬≥дн≥ та Ћьвов≥.
«ручне розташуванн¤ «олочева - на трас≥ м≥ж Ћьвовом ≥ “ернополем,
зал≥зниц¤ з 1871 року, мальовнича околиц¤, м≥стечко —ас≥в за 10 км в≥д
«олочева з в≥домими на всю јвстро-”горщину водол≥карн¤ми, де зупин¤вс¤
нав≥ть ≥мператор ‘ранц-…осиф, спри¤ли розвитку новочасного м≥ста.
«олоч≥в набуваЇ рис м≥ста емерит≥в. —юди на пост≥йне проживанн¤ ≥дуть
заможн≥ люди з великих м≥ст. Ѕудинки, збудован≥ у давнину, ≥ дос≥
вражають своЇю красою ≥ неповторн≥стю. “а й м≥сто ≥ понин≥ збер≥гаЇ той
неповторний образ к≥нц¤ XIX - початку XX ст., особливо його стара
частина, що вц≥л≥ла у воЇнн≥ лихол≥тт¤ XX ст. поки що не дуже осучаснена.
ћаЇ «олоч≥в ≥ св≥й некрополь - старий м≥ський цвинтар, де, зокрема,
можна знайти похованн¤ к≥нц¤ XVIII - початку XIX ст. “ут по-особливому
в≥дчуваЇтьс¤ правда бутт¤. ѕоруч знаход¤тьс¤ могили непримиренних за
житт¤: комплекс поховань с≥чових стр≥льц≥в (22 могили) мавзолей
польських повстанц≥в - учасник≥в бойових д≥й 1918-1920 рок≥в, похованн¤
рад¤нських воњн≥в ≥ 78 могил н≥мецьких в≥йськовополонених. ™ похованн¤
во¤к≥в ”ѕј ≥ пам'¤тник на могил≥ понад 600 чолов≥к, замучених Ќ ¬— у
червн≥ 1941 року у замку-в'¤зниц≥. “ут у лаб≥ринтах старих поховань
можна зустр≥ти замр≥¤ного ≥ сумного ангела, статую скорботноњ Ѕожоњ
ћатер≥, роботи ≥тал≥йських майстр≥в ’≤’ст., так званий "народний
прим≥тив" - роботи м≥сцеви майстр≥в. “ут за ≥менами ≥ датами житт¤ можна
читати ≥стор≥ю «олочева й околиць к≥нц¤ XIX-XX стол≥тт¤.
¬изначн≥ м≥сц¤
 ѕараф≥¤льний костел (нин≥ ¬оскресенська церква), ¬асил≥¤нський монастир.
÷ерква cв.ћикола¤ з елементами оборонноњ арх≥тектури. —инагога 1724 року.
«олоч≥в Ї одним з небагатьох м≥ст, ¤ке може похвалитись стародавн≥м
замком. ћогутн≥й оборонний замок з итайським ≥ ¬еликим палацами Ї
ун≥кальною пам'¤ткою арх≥тектури першоњ половини XVII ст.
«олоч≥вський замок
«а останнЇ дес¤тил≥тт¤ в≥зитною карткою «олочева став замок. «будований
на початку XVII ст. за проектом нев≥домого ≥тал≥йського арх≥тектора та
останн≥м словом тогочасноњ науки, замок Ї зразком поЇднанн¤ оборонного
та житлового призначенн¤. ƒосл≥дженн¤ останн≥х рок≥в в≥дкрили багато
ц≥кавих стор≥нок забутоњ ≥стор≥њ замку ≥ «олочева. ѕотужна, ≥ в той же
час, ≥деально правильна фортец¤, ¤ку просто обминали орди, оск≥льки
нав≥ть добре вишколеному в≥йську важко було њњ здобути, збереглас¤ майже
повн≥стю (за вин¤тком озброЇнн¤). ам'¤н≥ вали, баст≥они добре захищають
на диво затишний дв≥р. ¬еликий житловий палац «олоч≥вського замку збер≥г
внутр≥шн≥ комун≥кац≥њ - канал≥зац≥ю (6 внутр≥шн≥х туалет≥в початку XVII
ст.) ≥ залишки мереж≥ теплопостачанн¤ - печ≥ та кам≥ни. ÷≥кавим Ї ≥
внутр≥шнЇ плануванн¤ житлових, парадних покоњв з господарськими
 к≥мнатами. ѕ≥д ус≥Їю зайн¤тою житловим палацом площею (майже 1000 м кв.)
розташован≥ льохи-п≥дземелл¤.
ќсобливою окрасою «олоч≥вського замку Ї итайський палац - Їдиний в
”крањн≥ й один з трьох у ™вроп≥, зразк≥в Ђсх≥дноњї арх≥тектури. ” ньому
поЇднано впливи сх≥дноњ культури та м≥сцев≥ традиц≥њ. итайський палац Ї
музеЇм сх≥дних культур у склад≥ Ћьв≥вськоњ галерењ мистецтв, а ще тут
закладено сх≥дний парк, де в≥дбуватимутьс¤ чайн≥ церемон≥њ.
« екзотичних атракц≥й замку у «олочев≥ варто в≥дзначити ритуал
загадуванн¤ бажанн¤ б≥л¤ камен≥в з зашифрованими надписами XV ст. ”
затишку замкового парку привертаЇ увагу сучасна капличка-пам'¤тник
жертвам Ќ ¬—, невинно закатованими у замку-в'¤зниц≥ у червн≥ 1941 р. («олоч≥вський
замок з 1872 по 1954 роки був в'¤зницею). јвторами каплички-пам'¤тника Ї
в≥дом≥ льв≥вськ≥ митц≥: скульптор - “еодоз≥¤ Ѕриж, художник - ™вген
Ѕезн≥ско, арх≥тектор Ц ¬асиль аменщик.
«наменит≥ золоч≥вчани
Ѕагатьма в≥домими ≥сторичними постат¤ми в≥дома «олоч≥вщина. “а, пом≥тно
вир≥зн¤Їтьс¤ з-пом≥ж них постать ћарк≥¤на Ўашкевича Ц поета,
громадського д≥¤ча, св¤щеника, просв≥тител¤.
Ќародивс¤ ћарк≥¤н Ўашкевич 6 листопада 1811 року у сел≥ ѕ≥длисс¤ на
«олоч≥вщин≥ у родин≥ св¤щеника. Ќавчавс¤ у Ћьв≥вськ≥й ≥ Ѕережанськ≥й
г≥мназ≥¤х, згодом - у Ћьв≥вськ≥й духовн≥й сем≥нар≥њ. ” под≥лен≥й м≥ж
≥мперськими державами того часу ”крањн≥ панувало нац≥ональне ≥ духовне
поневоленн¤. ”крањнська мова ≥ культура були на меж≥ знищенн¤.
ћарк≥¤н Ўашкевич разом з≥ своњми однодумц¤ми ≤ваном ¬агилевичем ≥ яковом
√оловацьким орган≥зував "–уську “р≥йцю" - просв≥тительський гурток, був
натхненником виданн¤ першоњ книжки украњнською мовою, уклав першу
украњнську читанку на зах≥дноукрањнських земл¤х. Ѕудучи св¤щеником,
впровадив у л≥тург≥ю украњнську мову. ћарк≥¤н Ўашкевич помер 7 червн¤
1843 року у тридц¤тир≥чному в≥ц≥. …ого д≥¤льн≥сть ¤к пробудител¤ народу,
поета, просв≥тител¤, св¤щеника набула ¤кнайширшого визнанн¤ у √аличин≥.
” 1893 роц≥ з ≥н≥ц≥ативи "ѕросв≥ти" в≥дбулос¤ перепохованн¤ ћарк≥¤на
Ўашкевича у Ћьвов≥ на Ћичак≥вському цвинтар≥ (—першу ћ. Ўашкевич був
похований у сел≥ Ќовос≥лки). ÷еремон≥¤ перепохованн¤ стала справжньою
демонстрац≥Їю украњнства у тод≥шн≥й јвстро-”горськ≥й ≥мпер≥њ, до складу
¤коњ входила √аличина.
¬ 1911 роц≥ на Ѕ≥л≥й гор≥ у сел≥ ѕ≥длисс¤, на кошти з≥бран≥ народом,
було встановлено величний пам'¤тник ћарк≥¤ну Ўашкевичу у вигл¤д≥ хреста
на масивному гран≥тному постамент≥, що символ≥зуЇ поневолений народ,
¤кий прийде до визволенн¤ ≥ воскрес≥нн¤. ¬≥дтод≥, щор≥чно у першу нед≥лю
серпн¤ б≥л¤ пам'¤тника ћарк≥¤ну Ўашкевичу на Ѕ≥л≥й гор≥ в≥дбуваютьс¤
народн≥ св¤та. ” рад¤нськ≥ часи так≥ св¤та були заборонен≥, оск≥льки ћ.
Ўашкевич був греко-католицьким св¤щеником. ” 1986 роц≥ на м≥сц≥
колишньоњ садиби отц¤ –омана јвдиковського, д≥да ћарк≥¤на Ўашкевича,
в≥дкрито музей-садибу ћарк≥¤на Ўашкевича (в≥дд≥л Ћьв≥вськоњ галерењ
мистецтв). —аме на «олоч≥вщин≥ у серпн≥ 1989 року на повний голос
за¤вила про себе ”крањнська греко-католицька церква, ¤ка почала виходити
з п≥дп≥лл¤. ” 1993 роц≥ на центральн≥й площ≥ «олочева в≥дкрито пам'¤тник
ћарк≥¤ну Ўашкевичу, автором ¤кого Ї скульптор ƒмитро рвавич.
” «олочев≥ з 1878 по 1886 р≥к жив ≥ навчавс¤ ¬олодимир …осипович
Ћевицький (31 грудн¤ 1872, “ерноп≥ль Ч Ж 13 липн¤ 1956, Ћьв≥в) Ч
украњнський математик, доктор ф≥лософ≥њ, професор Ћьв≥вського
ун≥верситету, д≥йсний член Ќ“Ў. ” «олочев≥ по-сус≥дству з Ћевицькими
жили отець ™зерський та радник –ожанк≥вський ≥з дружиною Ўухевич≥вною Ч
в≥дом≥ украњнськ≥ патр≥оти. ¬они вдома розмовл¤ли украњнською мовою,
мали украњнськ≥ часописи та книжки. —п≥лкуванн¤ з цими людьми, а також
част≥ в≥дв≥дини украњнського театру у «олочев≥, за словами ¬олодимира
Ћевицького, Ђрозвивали в мен≥ ≥ моњх брат≥в несв≥дому ще украњнську ≥деюї.
12 с≥чн¤ 1878року на «олоч≥вщин≥ у с. ∆улич≥ народивс¤ ¬асиль ѕачовський
- великий патр≥от ”крањни, поет, ≥сторик, к≥норежисер, засновник
поетичного об'Їднанн¤ "ћолода муза". ќсв≥ту здобував у «олоч≥вськ≥й
г≥мназ≥њ, Ћьв≥вському ун≥верситет≥, а п≥сл¤ виключенн¤ з нього за
активну громадську позиц≥ю продовжив навчанн¤ у ¬≥дн≥. ѕрацював у
ам'¤нц≥ ѕод≥льському ≥ на «акарпатт≥. ќстанн≥ роки викладав у г≥мназ≥¤х
Ћьвова. « 1941 року очолюЇ —п≥лку письменник≥в ≥ стаЇ викладачем
украњнськоњ мови у Ћьв≥вському ун≥верситет≥. ѕомер 5 кв≥тн¤ 1942 року,
похований у Ћьвов≥ на личак≥вському кладовищ≥.
” 1903 р (18 грудн¤) народивс¤ в с. —лавна, нин≥ - «бор≥вського району
«авадович –оман (1903-1985) Ч украњнський письменник, журнал≥ст,
редактор, культурно-осв≥тн≥й д≥¤ч. ƒитинство минуло у селах ѕл≥сн¤ни,
ѕрис≥вц≥ (тепер - «бор≥вського району) та –емез≥вц≥ (нин≥ -
«олоч≥вського району Ћьв≥вськоњ област≥). «ак≥нчив початкову школу в
ѕрис≥вц¤х. ¬чивс¤ у г≥мназ≥¤х «олочева ≥ “ернопол¤.
” 1906 роц≥ в м. «олочев≥ народивс¤ ћар'¤н ≤ванц≥в, художник ≥ граф≥к. ¬
цьому ж м≥ст≥ в≥н виховувавс¤, навчавс¤ ≥ проживав до 1926 року.
“акож у «олочев≥ у 1856 роц≥ народивс¤ Ќафтал≥ √ерц ≤мбер, автор
державного г≥мну "јт≥ква" ("Ќад≥¤") ≤зрањл¤.
ћатер≥ал з ¬≥к≥пед≥њ Ч
в≥льноњ енциклопед≥њ
|
