Краєвиди Києва в творах Тараса Шевченко

Краєвиди Києва в творах Тараса Шевченко

	Київ з-за Дніпра та інші начерки Олівець. (Київ,V-IX.1843). Поверх пейзажу внизу дорисовано дві постаті вершників, селянина, пором та курінь з кашоваром, як незавершений задум невідомої композиції. Вільна частина аркуша справа вгорі використана під три начерки постатей селянок.

	Київ з боку Дніпра Незакінчений рисунок. Папір, олівець (27,7 × 38,3). (Київ,V-IX.1843). Зліва внизу напис чорнилом рукою Честахівського: Киевъ зъ боку Дніпра.

	Дальні печери Києво-Печерської лаври Начерк. Олівець. (Київ,V-IX.1843).

	Краєвид Києва Олівець. (Київ,V-IX.1843). Вид на Володимирську гірку, орієнтовно з того місця, де знаходиться тепер Київська державна філармонія.

	Китаївська пустинь. Троїцька церква Начерк. Папір, олівець (19,8 × 28,6).(Київ,IV-IX.1843). В літературі зустрічається під назвою «Церква, коло неї дерева» Троїцька церква Китаївської пустині під Києвом побудована в 1786 р.

	Києво-Межигірський монастир Папір, олівець (28,4 × 40,1). (VI 1843). В літературі зустрічається під неправильною назвою «Церковь в Нижнем Новгороде» Києво-Межигірський монастир — на березі Дніпра, близько 20 км на північ від Києва.

	Вишгород (?) Начерк.Папір, олівець (27 × 39). (Київ. IV-IX.1846). Село Вишгород, нині Києво-Святошинського р-ну, Київської обл. (нині райцентр Київської області - PK)

	Видубецький монастир Папір, олівець (17,6 × 26,1). (X 1843). Офорт зроблений по цьому рисунку увійшов до випуску «Живописной Украины» 1844

Краєвиди Києва з випуску «Живописная Украина» 1844
	Видубецький монастир у Києві Папір, офорт 17,1 × 24,2; 20,1 × 26,5; (36,1 × 41). Під краєвидом зліва підпис автора і дата: Шевченко 1844. Справа від підпису назва: Выдубецкій монастырь \|\| у Кыеви. Поруч назву повторено французькою мовою. Офортна дошка належала К. Свідзінському, а після 1855 р. знаходилась в бібліотеці Красінських у Варшаві. Сучасне місцезнаходження цієї дошки не встановлено.

	У Києві Папір, офорт 17,6 × 25,7; 22,3 × 30; (36 × 44,3). Зліва внизу рукою Шевченка вигравірувано дату і підпис: 1844 \|\| Шевченко. Під зображенням посередині назва: у Кыеви. Цей офорт в листах Шевченко називав «Печерська Київська криниця». Офортна дошка належала К. Свідзінському, а після 1855 р. знаходилась в бібліотеці Красінських у Варшаві. Сучасне місцезнаходження цієї дошки не встановлено.

В квітні 1846 pоку Шевченко оселився в Києві і, як згадує О. Чужбинський, «задумал снять все замечательные виды Києва, внутренности храмов и интересные окрестности. Сажин взял на себя некоторые части, и оба художника пропадали с утра, если только не мешала погода».

	Внутрішній вигляд Києво-Софійського собору. Начерк. Олівець. (1846).

	Костьол у Києві Папір, акварель (25,5 × 34,6) (Київ,IV-IX.1846). На звороті напис чорнилом: orig. Tarasa Szewczenka Widok Kościola Katolickiego w Kijowie (Colleckt. Mieleszko-Maliszkiewiczów) 1. Справа ледве помітний напис чорнилом: Własność Adama Mieleszki 2. В літературі згадується під назвами «Старий костьол у Києві» та «Костьольна вулиця у Києві». Попередні місця збереження: збірки Мелешко-Малешкєвичів, І.Н.Терещенка.

	Аскольдова могила Сепія, акварель (26 × 37). (Київ,IV-IX.1846). Справа внизу олівцем напис: Рисовалъ \|\| Михаилъ Сажинъ. За композицією твору, освітленням і особливо за прийомом зображення дерев, невластивими почерку Сажина, а також за зображенням окремих деталей — людської постаті, тину, будяків, які зустрічаються в багатьох творах Шевченка, малюнок може бути визначений тільки як один з київських пейзажів, які Шевченко виконував влітку 1846 p.; визначити конкретно, в чому саме полягала участь Сажина у виконанні цього малюнка, неможливо

	Васильківський форт у Києві (?). Папір, олівець, сепія, туш (21,8 × 29,3). (Київ, IV-IX.1846) В літературі відомий під назвою «Краєвид» . Васильківський форт збудований в 1679 р.

	Церква всіх святих у Києво-Печерській лаврі Папір, сепія (27,3 × 36,9). (Київ, IV-IX.1846) Зліва внизу олівцем підпис: Михаилъ Сажинъ. За композицією твору, освітленням і особливо за прийомом зображення дерев Я.П.Затенацьким атрибутована як робота Шевченка Очевидно, це один з тих малюнків, які Шевченко виконав після повернення з Седнева за своїм задумом «снять все замечательные виды Києва, внутренности храмов и интересные окрестности» (див. прим. до № 143) і в якому Сажин намалював «некоторые части». В цьому малюнку Сажину безсумнівно належить зображення жінки та монаха.